Корекція граматичної будови мовлення при II – III рівнях ЗНМ

З досвіду роботи вчителів-логопедів

 ДНЗ "Пролісок"

м. Бучача

Колеги М. Г., Ушинської Л. А.

Оволодіння граматичною будовою мовлення починається на другому році життя. В цей період дитина переходить від використання окремих слів до мовлення фразами. Саме тому в неї виникає потреба в опануванні правил поєднання слів одне з одним для висловлення закінченої думки.

Перші речення дітей є недосконалі в них ще не узгоджується одне з одним. Наприклад: «Дай наня апельсина». Дай Насті апельсина – це є так звані дитячі агротизми, при яких слова поєднуються між собою ніби всупереч законам граматики, такі агроматизми властиві всім дітям без винятку і при нормальному мовному розвитку зникають не пізніше чотирьохлітнього віку без всякої спеціальної допомоги. До чотирьох років дитина вже опановує правила відмінювання слів і узгодження їх у реченні.

Приклади вікових агроматизмів, які до певного віку не повинні викликати в батьків особливого занепокоєння. Діти не одразу оволодівають утворенням числа, множин іменників де дитина говорить вухи замість вуха, стіли замість столи, а після засвоєння форми вуха вона за аналогією говорить дерева або дереви де особливо тяжко засвоюються дітьми форми множини, при уважності утворенням яких спостерігається чергування приголосних в корені слова око-очі, або випадання голосних день-дні. Дитина в таких випадках зазвичай старається зберегти основу слова. Ці приклади говорять про те, що дитині важко оволодіти одразу багато чисельністю закінчень і саме тому вона підганяє закінчення множини іменників під вже засвоєну нею форму. Це так звані розумні помилки, оскільки тут враховується цілком визначення закономірність словозміни.

Приблизно те саме проходить у випадках утворення різних форм дієслів де дитина прагне повністю зберегти основу слова. Чому так стається? Дорослий звертаючись до дитини каже: «Давай з тобою малювати». Немає нічого дивного в тому, що дитина говорить про себе «Я малювати».

Не зразу дитина оволодіває правильним вживанням закінчень іменників при їх узгодженні з числівниками. Наприклад: досить довго вона говорить п’ять дзеркалі (за аналогією до п’ять столів) або сім ножиців (за аналогією сім пальців). В цих випадках проявляється бажання зберегти основу слова, саме тому дитина говорить п’ять вухов. Характерним для дітей є і труднощі узгодження прикметників та іменників, узгодження їх у роді, числі, це пов’язано з порівняно пізнім засвоєнням роду іменників, який засвоюється дитиною лише до трьох років. Особливою складністю є для дітей засвоєння прийменників до віку два роки і чотири місяці, прийменники в більшості випадків взагалі випускаються в мовленні дитини хоч відмінкові закінчення іменників при цьому вживаються правильно. Наприклад: Книга лежить на столі. Засвоєння складних прийменників типу із-за, з-під, дається ще важче і ці прийменники засвоюються дитиною ще пізніше. В цілому правилами їх зміни дитина оволодіває пізніше, ніж правилами їх зміни, але до шкільного віку всі ці труднощі долаються.

Однією із основних задач логопедичної роботи з дітьми із ЗНМ є загальний розвиток: мислення, інтелекту, уваги, наслідування, на базі чого можливе систематичне навчання котре включає у себе:

1.Формування граматичної будови мовлення.

2.3багачення словника.

3.Постанову та автоматизацію звука.

4.Розвиток потреби розмовляти.

Навчання мовлення звичайно протікає, дуже повільно, приблизно ділиться на чотири рівні мовленнєвого розвитку.

Конкретно характеризуємо II і III рівень ЗНМ.

Отже, для II рівня ЗНМ характерні такі ознаки:

• активний словник розширюється за рахунок не тільки іменників і дієслів, а й за рахунок використання деяких (зде­більшого якісних) прикметників і прислівників;
• відбувається збагачення мовлення за рахунок використан­ня окремих форм словозміни. Спостерігаються спроби дітей змінити слова за родами, числами і відмінками, дієслова за ча­сом, але ці спроби зазвичай є невдалими;
• на II рівні ЗНМ діти починають користуватися фразою, зв’язне мовлення у зародковому стані;
• покращується розуміння мовлення, розширюється пасив­ний та активний словник, виникає розуміння деяких простих граматичних форм;
• вимова звуків і слів значно порушена. Легко визначаєть­ся непідготовленість дітей до оволодіння звуковим аналізом і синтезом.

III рівень ЗНМ характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення з частковим лексико-граматичним і фоне­тико-фонематичним недорозвиненням. Самостійне спілкуван­ня дітей продовжує залишатися утрудненим і обмежене знайо­мими ситуаціями.

На фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання і неточне використання багатьох побутових слів. У активному словнику превалюють іменники та дієслова, мен­ше діти користуються словами, які позначають якості, ознаки, стани предметів, а також способи дій. Спостерігаються заміни слів за смисловими або за звуковими ознаками. Деякі слова ви­являються недостатньо закріпленими у мовленні внаслідок нечастого їх використання, тому під час складання речень діти намагаються їх уникати (пам'ятник - «героям ставлять» ). Навіть знайомі дієслова не завжди диференціюють (поїти - го­дувати, писати — малювати ) і використовують неправильно у мовленнєвому контексті.

Своєрідність лексичних помилок виявляється в тому, що діти:

• неправильно називають предмети за зовнішніми ознака­ми ( «майка» — сорочка, «жук» - павук);
• замінюють назви предметів, що подібні за призначенням («миска» — тарілка, «кружка» — чашка, «диван» — крісло);
• замінюють назви предметів на інші, які ситуативно по­в’язані з ними («пошта» — лист, газета);
• частину предмета замінюють його назвою ( «дерево» - стовбур, «машина» — колесо, кузов);
• замінюють слова, що позначають родові поняття, слова­ми, що позначають видові поняття і навпаки (дерево — береза, посуд — тарілки );
• замість одного слова використовують словосполучення (шланг - «щоб воду лити», сопілка — «щоб грати» );
• назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією та зовнішніми ознаками (вишиває, плете - «шиє» ).

У словнику дітей мало узагальнених понять, в основному це іграшки, посуд, одяг, квіти. Не часто використовують анто­німи, практично відсутні синоніми. Поняттям «великий - ма­ленький» для позначення величини предмета підміняють сло­ва довгий, короткий, високий, низький, товстий, тонкий, ши­рокий, вузький. Це обумовлює випадки порушення лексичного поєднання.

Значить при цих рівнях ЗНМ дитина починає краще володіти розгорнутим фразовим мовленням. Організовуючи роботу з дітьми ми намагались створити таку систему роботи, яка б забезпечила всебічний розвиток мовлення, а паралельно і мислення.

Приступаючи до вивчення нових тем та розділів у навчанні ми намагалися виконувати такі завдання:

1.Вправляти мовленнєві порушення, автоматизовувати навички використання правильних мовленнєвих засобів.

2.Формувати у дітей вміння граматично правильно оформлювати власне усне висловлювання.

3.Організувати досвід виконання ряду мисленнєвих операцій під час мовленнєвої дії.

Досягнути даної мети ми намагалися шляхом введення в роботу:

• дидактичних ігор по формуванню граматичних навичок та вмінь;

• дидактичних ігор та завдань для розвитку логічного мислення.

У системі щоденних логопедичних знань вагоме місце посідали заняття з грамоти, на яких проводилася робота над формуванням навичок звукового аналізу, визначення місця звука в слові, проводилося ознайомлення дітей з кожним звуком та відповідною буквою. Окрім занять з грамоти проводилися також і заняття з розвитку мовлення дітей, метою яких був не тільки розвиток зв’язного мовлення, до програми навчання були включені завдання спрямовані на:

• формування зменшувально-пестливих форм іменників в усіх родах та відмінках;
• формування навичок узгодження іменників із прикметниками в усіх родах та відмінках;
• префіксального словотворення дієслів та прикметників.

Завдання та ігри, метою яких був розвиток логічного мислення, використовувалися на заняттях із розвитку мовлення починаючи з першого етапу навчання.

Починаючи з другого періоду навчання логічні вправи та завдання активно використовувались не тільки на заняттях із розвитку мовлення, а й на заняттях із грамоти. Це пов’язано з тим, що на початковому етапі навчання грамоти будь які ускладнення завдань викликали у дітей великі труднощі, пов’язані з недостатнім досвідом навичок звукобуквенного аналізу слів. Навички звукового аналізу слів формуються повільно у дітей внаслідок значного недорозвинення у цих процесів фонематичного сприймання, що обумовлює значні відставання формування процесів фонематичного аналізу. Тому на перших етапах навчання у цих дітей проходить не тільки процес формування нових знань та навичок, а й процес розвитку недорозвинених компонентів та автоматизації або постановки відсутніх компонентів фонетико-фонематичної сторони мовлення.

На другому етапі навчання грамоти дитина оволодівала навичками звукового аналізу простих за складом слів, вивчала відповідні букви та оволоділа навичками читання простих за будовою слів.

На даному етапі діти вже користуються всіма частинами мови, правильно вживають прості граматичні форми, намагаються будувати складнопідрядні та складносурядні речення.

Покращується стан звуковимови, відтворення слів різної складної структури. Звуковимова порушена частково. Трапляються лише окремі вади у вимові найбільш складних звуків, помилки, пов’язані з диференціацією - це розрізненням окремих близьких за звучанням та артикуляцією звуків або ж труднощі автоматизації вільного, правильного, самостійного використання у мовленні вже поставлених звуків.

Однак відзначається бідність словника, неточності використання слів, переважання у словнику іменників та дієслів за обмеженості прикметників, прислівників, прийменників, сполучників та інших частин мови. Також спостерігається багато помилок граматичного оформлення речень, більшість з яких дитина може виправляти, якщо на них звернути її увагу.

Граматична правильність будови мовлення це є вживання правильних

граматичних форм, слів узгодження іменників середнього роду з прикметниками;

• чи вміє дитина змінювати назву предмета;
• виділяти певний звук у слові;
• ділити слова на склади;
• проводити звуковий аналіз слів.

Засвоєння всіх цих критерій і показників свідчить про готовність дитини і вміння спілкуватися, також розуміти оточуючих.

У вільних висловлюваннях переважають прості поширені речення, майже не використовуються складні конструкції. Відмічаються аграматизми:помилки в узгодженні числівників з іменниками, прикметників з іменниками в роді, числі та відмінку.

Розуміння зверненої мови значно розвивається та наближується до норми. Відмічається недостатнє розуміння змін значення слів, за допомогою префіксів, суфіксів, спостерігаються труднощі в розрізненні морфологічних елементів, що виражають значення числа та роду, розуміння логіко-граматичних структур, що виражають причинно-наслідкові, часові та просторові відношення.

Недостатній розвиток фонематичного слуху та сприймання приводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою без допомоги логопеда.

Отже, робота по розвитку логічного мислення у дітей із ЗНМ проводиться безперервно та послідовно, що необхідно було не тільки для розвитку мовлення та мовленнєвих навичок зокрема. Будь яке завдання, яке вимагає від дитини самостійної зв'язної розповіді,передбачає не тільки певну сформованість фонетико-фонематичної та лексико-граматичної сторін мовлення, а ще й високий рівень сформованість у дитини процесів логічного мислення. Тому що без усвідомлення причин та наслідків подій, взаємозв'язку між предметами та об’єктами неможливе усвідомлення і складання розповіді з будь якої теми.

Логопедична робота з дітьми із ЗНМ на початковому етапі носить ігровий характер. Дуже важливо, щоб заняття викликали інтерес у дітей, зачіпати їх емоційну сферу, стимулювати до мовленнєвої активності.

Зазвичай дітей спостерігається різке порушення моторики — рухи їхні незграбні, слабо координовані, тому паралельно із роботою, спрямованою на виливання мовлення, логопед розвиває моторику шляхом систематичного навчання різних рухів, розвиток ручних рухів.

Поступово логопед виправляє і недоліки звуковимови дітей, уточнює артикуляцію окремих звуків, закріплює правильну звуковимову в словах і реченнях якими користується дитина.

При II і III рівнях ЗНМ логопедична робота зосереджена на:

• Практичне засвоєння лексичних та граматичних засобів мовлення.
• Удосконалення зв’язного мовлення,
• Формування правильної звуковимови.
• Підготовка до навчання грамоти.

Отже щоб не дочекатись біди вихователям, логопедам та батькам слід вчасно помітити ці відхилення і взятись за їх подолання.

З відси і вислів: ”Що говориш те й маєш”.

Розвивати духовний потенціал дітей - це формувати вміння любити, бо саме любов в основою духовного розвитку людини. Любов до рідних, до Батьківщини, природи, друзів, дорослих. Прагнучи розвити це почуття в наших малюків, ми маємо постійно пам’ятати, що надзвичайно велику роль у цьому відіграє слово.

Дитина, яка часто чує теплі, добрі слова, та, яку голублять, завжди бадьора, здорова, в неї стійкіша імунна система, така дитина врівноважена, уважна і має добру пам'ять. Коли ж дитина не отримує достатньо ласки, коли її часто сварять, карають, вона схильна до захворюваності. Будь-яке покарання - це насильство над дитиною. Під впливом крику дорослого дитина немовби впадає в гіпнотичний стан, а в цей час розгнівані дорослі продовжують називати надумані дитячі провини, викрикувати уявні негативні якості малюка. Та потім дитина виходить з гіпнотичного стану і починає робити все те погане, що вона почула про себе, що їй наговорили в запалі гніву.

Для того, щоб допомогти малятам виробити звичку бути слухняними, частіше кажіть їм, що вони слухняні, хороші, добрі, то вони саме такими й будуть.

Усім нам, і дорослим, і дітям, треба усвідомити, що кожне добре слово породжує інше добре слово і добрі справи. Тож маємо навчити малюків не соромитися говорити добрі слова: слова любові матусі, друзям, ніжні і лагідні слова, звернені до тварин, квітів, промовляючи їх якомога частіше і кожного разу з усе більшою ніжністю. Часто повторювані ласкаві слова дають поштовх для визрівання і розквіту почуття любові, яке має властивість розвиватися.

Читаючи малятам літературний твір, обов'язково слід акцентувати увагу дітей на красі слів добрих та лагідних, пропонувати неодноразово промовляти ті слова - все ніжніше і ніжніше, навчити малят милуватися словом. І тоді народжується дружба зі словом, малюк звикає до цих слів, гарних і добрих, і в нього вже не буде бажання промовляти погані, лайливі слова. Звертання до малюка також повинно бути ніжним, лагідним, його ім'я треба вживати в пестливій формі, промовляти його м'яко і ніжно; говорячи малюкові слова "Я тебе люблю", слід пригорнути малого до себе, адже лише тоді в дитячій душі народжується довіра, таке ж почуття приязні та любові у відповідь, прагнення наслідувати дорослого.

З групою дошкільнят старшого віку ми багато говоримо про те, як слово впливає на настрій, поведінку, ставлення одне до одного. Ми поставили за мету підвести малих до розуміння того, що з допомогою слова ми можемо і повинні налаштовувати себе на добрий настрій і врешті-решт - на здоров'я та щастя.

Метою нашої тривалої копіткої роботи було переконати малюків у справедливості вислову «Що говориш, те й маєш». Це було предметом багатьох наших бесід та занять.