Розмежування первинного ЗНМ ІІ рівня і інтелектуального недорозвитку із схожою симптоматикою

Свистун Л.Б. Вчитель-логопед

Тернопільської спеціальної ЗОШ.

Результативність корекційної роботи великою мірою залежить від правильного її планування, яке розробляється на основі результатів логопедичного обстеження дитини-логопата. У дітей з тяжкими порушеннями мовлення іноді важко визначити первинний дефект, оскільки рівень інтелекту і мовленнєва діяльність тісно взаємопов’язані.

Проводячи логопедичне обстеження, слід пам’ятати, що у дітей із порушеннями інтелекту виникають труднощі у виконанні усіх видів завдань, що вимагають застосування мисленнєвої діяльності, зокрема, словесно-логічного мислення. Натомість, при первинному ЗНМ дітям найважче вдаються завдання, що вимагають прямого застосування мовленнєвої діяльності. Крім того, дитина із первинним ЗНМ критично відноситься до своєї вади і, якщо це можливо, старається уникати мовленнєвої відповіді.

Проводячи логопедичне обстеження дитини із ІІ рівнем ЗНМ, найбільшу увага слід звернути на лексичний і граматичний бік мовлення. Для обстеження лексичного запасу іменників слід підібрати дидактичний матеріал і систематизувати його в межах конкретних тем (овочі, рослини, одяг, тварини тощо). Пропонуючи дитині предметні малюнки, слід використати наступну послідовність завдань:

• Що намальовано на малюнках?
• Якщо дитина не називає, потрібно назвати предмет і попросити показати його.
• Повторити назву предмета (щоб виявити можливість наслідувати).

Фіксуючи результати обстеження, слід звертати увагу не лише на знання слів, але і на їх складову структуру, характерні помилки у будові слів і звуковимові. Але основною метою при цьому є визначення рівня сформованості лексики. Якщо дитина називає значну частину предметів, слід поставити їй запитання узагальнюючого смислу(Що ми робимо із цими предметами? Де що росте?).

Для дослідження словника прикметників найкраще підходять ігри. Необхідно визначити знання дитиною форм предметів, величин і кольорів. Для дослідження форми підходить скринька, дошка Сегена, кубик із отворами. Вимога – повинні використовуватись і прості, знайомі дитині фігури (круг, квадрат, трикутник, прямокутник і т.п.), а також ті, що не можна назвати. Для обстеження величини можна використати мотрійку, пірамідку. Для дослідження знання дитиною кольорів (дитина може не знати їх назв, а лише знаходити такий самий) найкраще використати мозаїку, чашки, які треба підібрати за кольором до блюдця, метелики до квіточок і т.п.

Завдання, які потрібно поставити перед дитиною:

• Назвати фігури за кольором, формою, величиною(які вони?).
• Показати, що велике, а що маленьке, що квадратне, а що кругле.
• Скласти фігурки в поштову скриньку чи дошку Сегена, скласти мотрійку, до квітки підібрати метелика і т.п.

При цьому слід звернути увагу у на:

1.Вміння називати ознаки.

2.Чи показує дитина предмети із заданими в інструкції ознаками.

3.Чи складає дитина іграшки.

4.Яким способом виконує завдання.

Діти із вадами інтелекту більшість ознак називають неправильно (на червоний кажуть зелений і т.п.). За розміром предмети можуть розрізняти, проте, допускають неточності. Значні проблеми виникають у дітей із психофізичними вадами при складанні матеріалу. Для них характерні два способи виконання завдання: 1) спроб і помилок(пробує накласти фігурку на кожен отвір, але не крутить нею), 2) старається з силою втиснути фігурку в будь-який отвір. Такі самі помилки виникають при сортуванні предметів за кольором. Навіть коли дитину виправити, вона все одно помиляється. Із складанням мотрійки у дітей із інтелектуальними особливостями теж виникають труднощі (не бачить, що деталі різні за величиною, складають головою в спідничкуі т.п.). Такі способи виконання завдань свідчать про те, що мовленнєві форми розвинуті у розумово відсталих дітей краще, ніж осмислення матеріалу.

Діти із первинним ЗНМ не знають назв ознак, можуть знати лише величину і форму(круглий і квадратний). Вони впізнають ознаки, але самостійно їх не називають. Дошку Сегена складають правильно, інколи дитині потрібно підказати, що фігуркою потрібно покрутити, наступну вона покрутить сама. Не знаючи назв кольорів, сортують предмети за кольором. Мотрійку складають до тих пір, поки не навчаться .

Для обстеження дієслівного словника дітей із ІІ рівнем ЗНМ слід підібрати сюжетні малюнки, на яких зображено предмети в дії. Це можуть бути і багатоаспектні зображення (сім’я вдома, діти на ігровій площадці, учні у школі). Послідовність завдань:

• Що робить той чи інший предмет на малюнку?
• Виявлення рівня розуміння дієслів(Хто пише?, Хто скаче?). Можна використати малюнки із зображеними протилежними за значенням діями(Хто кидає м’яч, а хто ловить?).

Крім словника слід обстежити граматичну систему мовлення.

Для виявлення розуміння дитиною категорії числа добираються парні малюнки, на яких зображені однакові предмети у різній кількості(один -- багато). Послідовність завдань:

• Показати, де стіл, а де столи(використовується лише граматично оформлене слово).
• Якщо із попереднім завданням виникли труднощі, слід запропонувати дитині показати, де один стіл, а де багато столів.
• Повторити за логопедом(олівець -- олівці).

Слід взяти до уваги, що діти із первинним ЗНМ не показують, де м’яч, а де м’ячі, але де один, а де багато знають. Вони граматично неправильно оформлюють слова, можуть неправильно повторити, бо не фіксують уваги на закінченні, тому що не осмислюють його значення. У розумово відсталих дітей закінчення у словах можуть бути правильними. Повторюють вони теж точно. Проте, розуміння граматичної категорії числа на ІІ рівні ЗНМ немає. Кількісне співвідношення один – багато теж плутають.

З’ясовуючи, чи дитина розуміє суфіксальний спосіб творення іменників, завдання даємо за такою ж схемою:

• Показати, де стіл, а де столик?
• Де великий стіл, а де маленький столик?
• Попросити повторити стіл—столик, а потім показати на малюнку.

Спосіб виконання цього завдання при ЗНМ і при інтелектуальній недостатності подібний – діти ігнорують суфікси. Але при первинному ЗНМ дитина додає суфікс до інших слів за аналогією.

При обстеженні у дітей із ІІ рівнем ЗНМ зв’язного мовлення особливу увагу слід звернути на особливості побудови речень та сформованість образності мислення. Для цього використовуємо серію малюнків, що відображають відому дитині предметно-практичну ситуацію (дівчинка розчісує волосся, заплітає косу, зав’язує бант; боса нога, у шкарпетці, в черевику; росте квіточка – цибулинка, листочки, бутончик, квіточка). За такою серією малюнків дитина виконує завдання:

• Скласти у чітко визначеній послідовності(що за чим відбувається?).
• За кожним малюнком скласти речення(що зображено на кожному малюнку?)

Виконуючи таке завдання, діти із ЗНМ кажуть суть: «Черевик взувається» при описі кожного малюнка із серії. Розумово відсталі діти бачать другорядне. Якщо дитина відповіла коротко, потрібно задати навідні запитання по кожному малюнку (Яка нога, вдягнена, чи боса?)

При обстеженні зв’язного мовлення слід звернути увагу на:

1. Вміння використовувати у мовленні речення.

2. Обсяг речень.

3. Яку лексику вживає дитина у мовленні (чи використовує прикметники - у дітей із вадами інтелекту у мовленні можуть використовуватися тільки іменники).

Окрім визначення основного дефекту таке обстеження дає змогу визначити зону найближчого розвитку і правилино спланувати індивідуальну корекційну роботу.