Диференціальна діагностика ЗНМ від затримки мовленнєвого розвитку

Сидор Ірина

Вчитель-логопед Бережанської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2

Питання розмежування ЗНМ від тимчасових подібних станів, які трактуються як ЗМР, неоднаково вирішуються дослідниками. Це пов’язано перш за все з відсутністю загальноприйнятою точкою зору у відношенні визначення поняття «ЗНМ». Деякі автори розуміють під ЗНМ недостатню сформованість всіх мовленнєвих компонентів і включають в це поняття тимчасові подібні порушення, як ЗМР. Проте функціонально-динамічний, діалектичний підхід, основою якого виступає принцип розвитку, до проблеми мовленнєвих відхилень робить розмежування мовленнєвих порушень в залежності від динаміки їх подолання. Спостереження показують, що частина дітей, які на даному віковому етапі мали не сформованість всіх сторін мовлення, до вступу до школи під час проведення систематичних логопедичних занять можуть повністю подолати свій мовленнєвий дефект і в подальшому успішно навчаються в масовій школі. Друга частина дітей, які мали подібні мовленнєві порушення, навіть після систематичних логопедичних занять у більшості випадків виявляються не в змозі повністю подолати свою мовленнєву недостатність, і в подальшому, навчаючись в умовах спеціальної школи для дітей із мовленнєвими порушеннями, продовжують мати на протязі кількох років виражені мовленнєві відхилення.

Отже, механізми виникнення і структура мовленнєвих відхилень у дітей, які мають подібний мовленнєвий дефект, але різну динаміку формування мовлення, неоднакові. Із цього слід, як в практичному, так і в теоретичному відношенні цілеспрямовано виділяти подібні стани в особливу групу мовленнєвих порушень

Затримкою мовленнєвого розвитку називають відсутність мовлення або різке його відставання від нормативних показників у дітей до трьох років.

Етіологія ЗМР:

• різноманітні порушення внутрішньоутробного розвитку;
• складні пологи;
• загальна ослабленість дитини через часті захворювання;
• недостатнє спілкування дитини з дорослими;
• глухонімота батьків;
• різкі порушення мовлення близьких оточуючих;
• двомовність у сімї;
• педагогічна занедбаність.

Отже, виходячи із зазначених причин, можна зробити висновок, що домінуючим у виникненні ЗМР виступає соціальний фактор.

Оскільки ЗМР останнім часом часто трапляється у логопедичній роботі і, щоб правильно встановити діагноз у дитини з відставанням мовлення у віці від двох років шести місяців до трьох років, слід перевірити:

• стан слуху;
• стан іннервації артикуляційного апарату та відсутність органічного ураження мовленнєвих центрів кори головного мозку;
• стан інтелекту.

Якщо вище зазначених порушень у розвитку дитини не виявлено, то цілком ймовірно, що вже до чотирьох – п’яти років мовлення дитини зможе досягти вікової норми.

Таким чином, розвиток мовлення при затримці відрізняється від нормального тільки за своїми темпами, перехід від однієї стадії мовленнєвого розвитку до іншої частіше відбувається, як при нормальному розвитку мовлення, стрибкоподібно. Тому з кожним роком така дитина все більше і більше наздоганяє своїх ровесників у нормі і під час раннього початку логопедичного впливу до початку шкільного віку може повністю подолати свою мовленнєву ваду.

Загальний недорозвиток мовлення – різноманітні складні мовленнєві порушення, при яких порушене формування усіх компонентів мовлення, які відносяться як до звукової, так і смислової сторони.

ЗНМ може спостерігатись при більш складних формах дитячої мовленнєвої патології: алалії, афазії, ринолалії, дизартрії.

Етіологія ЗНМ:

• спадковість;
• інфекції або інтоксикації матері під час вагітності;
• вживання алкоголю, нікотину під час вагітності матері;
• породільна травма;
• асфіксія дитини;
• несумісність корові матері та плоду за резус-фактором;
• захворювання ЦНС дитини (нейроінфекції);
• несприятливі умови оточення і виховання.

На основі даних можна зробити загальний висновок про складність і різноманітність етіологічних факторів, які викликають ЗНМ. Найчастіше має місце поєднання спадковості і пошкодження або порушення дозрівання мозку під впливом різноманітних несприятливих факторів, які діють на внутрішньоутробний період, під час пологів або в перші роки життя дитини.

Даний діагноз виставляють після трьох років.

Виділяють чотири рівні ЗНМ:

Перший рівень ЗНМ. Мовлення дитини цілком відсутнє, або наявна невелика кількість слів чи спрощених слів:

• звуконаслідування;
• називання одного чи кількох складів слова;
• грубі спотворення складової чи звукової структури слова: додавання, пропуски, перестановки складів.

У мовленні дітей повністю відсутні речення. У спілкуванні з оточуючими вони надають превагу жестам і міміці.

Другий рівень ЗНМ. Словниковий запас дітей невеликий. У ньому представлені слова таких частин мови: іменники, дієслова, прикметники. Проте цей словник обмежений тільки словам повсякденного вжитку.

Діти використовують у мовленні прості речення з двох – трьох слів. Однак у їхньому граматичному оформленні діти припускають грубі помилки. Спостерігаються:

• неправильне вживання більшості відмінкових закінчень, заміни всіх відмінкових форм називним відмінком;
• пропуски членів речення;
• порушення узгодження прикметників, іменників, дієслів, займенників у роді, числі, відмінку;
• ігнорування прийменників, сполучників.

У звуковикові спостерігається багато помилок, пов’язаних зі спотвореною вимовою звуків, пропусками, перестановками, замінами, змішуванням звуків.

Третій рівень ЗНМ. Дитина володіє розгорнутим фразовим мовленням. Вона може підтримати розмову, відповісти на запитання, скласти речення і навіть невелике оповідання за малюнком.

Однак відмічається бідність словника: неточність використання слів, перевага у словнику іменників та дієслів, обмеженість прикметників, прислівників, прийменників, сполучників.

Діти використовують у мовленні прості поширені речення і майже не користуються складними реченнями зі сполучниками.

Спостерігається багато помилок граматичного оформлення речень, більшість з яких дитина може виправити, якщо на них звернути її увагу.

Звуковимова порушена частково: окремі вади у вимові звуків, помилки, пов’язані з диференціацією окремих звуків близьких за акустико-артикуляційними ознаками, труднощі в автоматизації (вільного, правильного самостійного використання у мовлення вже поставлених звуків).

Четвертий рівень ЗНМ (НвЗНМ). Даний рівень почали виділяти відносно недавно, оскільки збільшилась кількість дітей з порушеннями мовлення, які приходять до школи після масових дитячих садків. Цей діагноз ставлять після п’яти років.

При четвертому рівні ЗНМ повсякденне усне мовлення дитини в цілому максимально наближене до норми. Спостерігаються тільки поодинокі помилки, які пов’язані з неточностями вживання окремих слів, деяких відмінкових закінчень і прийменників, певні помилки словотворення. Виходячи із цього, логопедичне обстеження дає змогу виявити у дитини низький рівень готовності до засвоєння шкільних предметів, а саме: читання та письма.