понедельник, 7 июля 2014 г.

Реалії та перспективи щодо навчання дітей з порушеннями спектра аутизму

07.07.2014. у Міністерстві освіти і науки України відбулося чергове засідання експертно-консультативної ради з питань аутизму, на якому обговорювалися питання щодо розроблення маршрутного листа для організації навчально-виховного та реабілітаційного процесів дитини з порушеннями спектра аутизму. 

Члени експертної ради звернули особливу увагу на необхідність розширити її склад представниками Міністерства охорони здоров’я та Міністерства соціальної політики. Окрім цього, особливу увагу викликало питання підготовки фахівців для роботи з дітьми з аутизмом. Науковцями Інституту спеціальної педагогіки НАПН України та Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова розроблено навчальну програму підвищення кваліфікації керівних, педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів з курсу «Психолого-педагогічна допомога дітям з аутизмом» та навчальну програму курсу «Психолого-педагогічна робота з аутичними дітьми», які рекомендовано Міністерством для використання в ІППО.

http://www.mon.gov.ua

среда, 23 апреля 2014 г.

Методичні рекомендації для вчителів ЗНЗ, що працюють в умовах інклюзії



Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх навчальних  закладів, які  працюють в умовах  інклюзії

Інклюзивна освіта – перспектива нова,
хоч різні можливості  –  рівні права.
Кожна дитина – це цілий світ,
освіта, повага, рівність для всіх!

          За останні роки в системі спеціальної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку відбулися якісні зміни. Реалізація прав на освіту дітей з обмеженими можливостями здоров'я розглядається як одна з найважливіших завдань державної політики в галузі корекційної освіти. Отримання такими дітьми якісного загальної та професійної освіти є одним з основних і невід'ємних умов їх успішної соціалізації, забезпечення їх повноцінної участі в житті суспільства, ефективної самореалізації в різних видах професійної і соціальної діяльності. Введення в людське співтовариство дітей з відхиленнями у розвитку є основним завданням всієї системи корекційної допомоги. Соціальна інтеграція розуміється нами як кінцева мета спеціального навчання, спрямованого на включення індивідуума в життя суспільства.
Інклюзивна освіта – це система освітніх  послуг, що базується  на принципі забезпечення права на освіту дітей  з особливими потребами  в умовах загальноосвітньої школи за місцем проживання.
Інклюзивне  навчання   забезпечує доступ до освіти дітей з особливими потребами у загальноосвітніх школах за рахунок застосування методів навчання ,що враховують індивідуальні особливості  таких дітей. В основу  інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей; забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами.
          Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті.
          Філософія інклюзії базується на вірі в те, що кожна людина з вадою має отримати освіту і житлові умови, які б якомога ближче відповідали нормальним. Такі люди стають частиною нашого життя, вони включаються в наші школи, оточення, спільноти. До них ставляться як до рівних і як таких, що заслуговують на повагу і сприйняття їх такими, як вони є. Це те право, яким всі ми користуємось як члени суспільства. В основі практики інклюзивного навчання лежить ідея прийняття індивідуальності кожного окремого учня і, отже, навчання має бути організоване таким чином, щоб задовольнити особливі потреби кожної дитини.
          Із часу ратифікації Україною в 1991 році Конвенції ООН про права дитини все більшого визнання та поширення набуває соціальна модель, більше пов'язана з дотриманням прав людини. На противагу медичній моделі соціальна модель «розглядає ваду здоров'я як соціальну проблему, а не як характеристику особистості», оскільки проблема створена непристосованістю оточення, включаючи ставлення до людей з особливими потребами та виробничі норми, архітектурну безбар'єрність і транспорт. Така модель спрямована на зміни в суспільстві таким чином, щоб воно забезпечувало рівну участь своїх громадян у здійсненні своїх прав і давало їм таку можливість.
        З метою ефективного впровадження інклюзивної освіти для навчання дітей з особливими потребами є необхідним створення умов, які передбачають врахування правових, понятійно-термінологічних, організаційно-педагогічних, соціально-комунікативних, навчально-методичних та соціологічних аспектів.
         Правові умови забезпечують розробку нормативно-правової бази для впровадження інклюзивного навчання. Понятійно-правові умови передбачають створення термінологічної бази, яка б не була дискримінаційно забарвленою і орієнтувалася на можливості дитини, а не на її обмеження.
        Організаційно-педагогічні умови спрямовані на створення комфортного середовища перебування дитини в навчальному закладі. До них відносяться:
особливості архітектури, дизайну приміщення школи для забезпечення вільного пересування дітей; вимоги до освітлення, акустики, розміщення та якості меблів у класній кімнаті; вимоги до технічного забезпечення навчального процесу.
      Виконання соціально-комунікативних умов забезпечить взаємодію дітей у навчальному процесі та сприятиме засвоєнню норм соціальної поведінки. Насамперед, до даної групи належать умови організації навчального процесу в школі:
- регулювання складу та кількості учнів в класі;
- врахування особливостей організації їх спільної діяльності.
        Навчально-методичні умови передбачають створення навчального плану, програм, підручників, в яких би враховувалися індивідуальні можливості школярів та їхні потреби. Навчально-психологічні умови визначають участь дитини в оцінюванні своїх навчальних досягнень та успіхів в особистісному розвитку для забезпечення комфортного самопочуття кожного учня в інклюзивному освітньому середовищі.
       Досягти позитивного результату в інклюзивному навчанні дозволить дотримання одночасно всіх умов та залучення до співпраці професійної команди, яка включає адміністрацію школи, вчителів - предметників, класоводів, асистентів вчителів, психологів, спеціальних педагогів, батьків та безпосередньо самого учня. Всі учасники освітнього інклюзивного процесу мають знаходитися у постійній взаємодії: обмінюватися інформацією, аналізувати її, приймати рішення та отримувати додаткову консультативну допомогу щодо інтерпретації даних обстеження та пошуку оптимальних умов розвитку конкретної дитини.
Принципи інклюзивної школи
 Інклюзивна школа — навчальний заклад, який забезпечує ін­клюзивне навчання як систему освітніх послуг, зокрема:
- адаптує навчальні програми та плани, навколишнє середо­вище, методи та форми навчання для дітей з особливими освітніми потребами;
- співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей;
- створює позитивний клімат у шкільному середовищі.
Хоча інклюзивні школи забезпечують сприятливі умови для до­сягнення рівних можливостей і повної участі дітей з особливими освітніми потребами у житті навчального закладу та громади, для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише вчителів і персоналу школи, а й батьків, членів родин, однолітків. Всі діти з тими чи іншими порушеннями в приватних деталях не схожі один на одного.
Основні принципи інклюзивної школи такі:
- усі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;
- школи мають визнавати і враховувати різноманітні потре­би своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання;
- забезпечення якісної освіти для всіх дітей шляхом розроб­лення відповідних навчальних планів, застосування орга­нізаційних заходів, розроблення стратегії викладання, ви­користання ресурсів і партнерських зв'язків зі своїми гро­мадами;
- діти з особливими освітніми потребами за потреби мають отримувати додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання;
- вони є найефективнішим засобом, який гарантує солідар­ність, співучасть, взаємоповагу, розуміння між дітьми з особ­ливими потребами та їхніми ровесниками.
Інклюзивні підходи у навчанні й вихованні також корисні для ро­дин дітей з особливими освітніми потребами. Адже батьки цих дітей отримують підтримку з боку інших батьків, краще розумі­ють у чому розвиток їхніх дітей є типовим й у чому атипо­вим, а також беруть активнішу участь у процесі навчання й виховання дитини.
Учителі інклюзивних класів краще розуміють індиві­дуальні відмінності й особливості дітей, ефективніше спів­працюють із батьками та іншими фахівцями (спеціалістами з лікувальної фізкультури, психологами, логопедами, соці­альними педагогами іншими).

Сутність процесів адаптації та модифікації
       Виважене, ефективне навчання приносить користь усім учням. Однак, для учнів з особливими потребами може стати необхідною додаткова, а іноді і спеціальна підтримка у навчанні, яка допоможе їм брати повноцінну участь у заняттях і реалізовувати свій потенціал. Універсальних рецептів не існує, особливо коли йдеться про учнів з порушеннями у розвитку.
      Щоб досягти успіху та задовольнити різноманітні потреби учнів, зумовлені їхніми здібностями, рівнем розвитку, інтересами та іншими відмінностями, педагогам необхідно змінювати методи навчання, навчальне середовища, матеріали тощо. Педагоги, котрі досягають успіху в навчанні дітей з особливими освітніми потребами, застосовують різноманітні методи навчання, які змінюються залежно від спеціальних потреб учня. Ці зміни або пристосування до потреб учнів відбуваються через адаптації або модифікації.
·         Адаптація – змінює характер навчання, не змінюючи зміст або понятійну сутність навчального завдання.
·         Модифікації навчання – модифікації змінюють характер навчання, змінюючи зміст або понятійну складність навчального завдання.
Адаптацію у класі можна організувати в наступних сферах:
Фізичне середовище – адаптація змінює середовище (побудова пандусу, пристосування туалетних приміщень, розширення дверей, зміна освітлення, розташування меблів в класній/груповій кімнаті тощо)
Навчання – адаптація змінює процес навчання (спосіб повідомлення педагогом матеріалу; спосіб організації занять учнів, що має на меті залучення дітей до виконання завдань і сприяння їхньому навчанню).
Адаптація навчального плану: модифікація навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини; видозміна завдань; визначення змісту, який необхідно засвоїти тощо.У навчально-виховному процесі вчителі аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроках, актуальним і потенційним можливостям дитини. У такий спосіб досягається ефективність організації навчальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку
Вказівки – адаптація змінює процедури, методи та щоденні заняття, які використовує вчитель.
Матеріали – адаптація полягає у пристосуванні навчальних інструментів і матеріалів до індивідуальних потреб учнів. (Матеріалами можуть бути книги, іграшки, аркуші із завданнями, маніпулятивні предмети тощо).

Рекомендації  при використанні модифікацій:
       При застосуванні різних видів адаптації зміст навчання залишається незмінним, а при застосуванні модифікацій він, зазвичай, змінюється. В окремих випадках використання модифікацій може виявитися необхідним для того, щоб надати конкретній дитині можливість брати участь у класних заняттях. Модифікації можуть бути виконані шляхом:
·         Скорочення змісту матеріалу, який необхідно засвоїти. Учень може брати участь лише в окремих частинах уроку і/або опановувати лише частину змісту навчального матеріалу. Іноді вимоги уроку перевищують можливості учня, однак від нього все ж вимагається часткова участь у роботі на уроці.
·         Зниження вимог до участі в роботі. Учень може виконувати лише частину завдань. У цьому випадку від учня може вимагатися засвоєння всього матеріалу, або лише його частини.
Будь-які види модифікацій необхідно обговорювати з родиною дитини, оскільки у більшості випадків модифікація змінить те, що дитина має знати і вміти робити.
Форми роботи з батьками у запровадженні інклюзивного навчання:
§  батьківські збори;
§  бесіди - колективні, індивідуальні, групові;
§  консультації – практикуми, семінари – практикуми; конференції;
§  організація ділових ігор;
§  відвідування родин;
§  консультпункти;
§  диспути, дискусії;
§  дні відкритих дверей, відкриті уроки для батьків;
§  наочна пропаганда: оформлення куточків для батьків,   випуск             тематичної газети( «Дозвілля сім’ї», «Моя сім’я» і т.д.);
§  організація клубів, вечорів-вогників «Родовід сім’ї», «Я і сім’я» і т.п., різноманітні конкурси;
§  клуб «Батьки батькам».
  
    Поради  й рекомендації вчителю(вихователю), у класі якого навчається  дитина з особливими потребами.
1.            Навчитися розуміти різницю між дітьми й толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на порушенні.
2.            Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.
3.            Сприяти створенню у дитячому колективі атмосфери доброзичливості,справедливості й терпимості.
4.            Надавати індивідуальну підтримку,але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
5.            Намагатися наблизити навчальні завдання до потреб і можливостей такої дитини.
6.            Співпрацювати з іншими педагогами (логопедом, психологом, лікарями) в одній мультидисциплінарній команді.

Навчання  здорових дітей  і  дітей  з  обмеженими  можливостями   дружити
       Якщо  розвинути в класі атмосферу підтримки, діти  будуть радо опікувати  будь-якого потребуючого у класі. Вони всі будуть відчувати себе відповідальними за те, щоб діти з особливими потребами  добре себе почували, і будуть наглядати за ними.
         Бажано також, щоб протягом перших кількох тижнів у дитини з о/п з'явився один або двоє друзів. Іноді дитина, яка має труднощі у навчанні або в поведінці, сама виграє від того, що підтримує іншого, ще більше потребуючого допомоги. Педагоги повинні бути в курсі того, як розвиваються дружні взаємини в класі, так, щоб при необхідності вони могли втрутитися. Якщо ви помітили, що деякі впевнені в собі діти контролюють створення дружніх відносин і дають зрозуміти іншим дітям, що вони не бажані, ви повинні присікти це в корені, оскільки це може призвести до неприємностей. Жорстокі діти часто самі страждають від цього, і їм стає легше, якщо педагог допомагає їм вести себе по-іншому. Таких дітей також слід хвалити за те, що вони змінилися.
         Педагоги мають величезний вплив на   дітей, і якщо вони ясно висловлять, що є прийнятним чи неприйнятним, то діти на це обов'язково відреагують. Навіть дуже маленькі діти в змозі прийняти такі правила і зробити їх своїми. Ви не можете змусити дітей бути близькими друзями з усіма, але ви можете навчити їх бути терпимими, добрими і поважати почуття інших, а також підтримувати один одного, як у класі, так і за його межами. Діти хочуть мати гармонійну і щасливу атмосферу, так як вони багато часу проводять в класах і відчувають себе комфортно в такій атмосфері. Це стосується також і до тих дітей, які погано поводяться. Навіть діти з важким поведінкою, які вже отримали душевну травму через те, що сталося в їхньому житті раніше, можуть розквітнути в благополучній атмосфері взаємодопомоги.
       На завершення я хочу процитувати думку Нормана Кунка: “Коли інклюзивне навчання буде повністю опановане, ми зможемо відмовитись від ідеї, що всі діти для того, щоб приносити користь суспільству, повинні бути схожими один на одного. Замість цього ми будемо шукати і підтримувати таланти, властиві всім людям. Ми починаємо розглядати нетипові способи, щоб виховувати корисних членів суспільства, і в процесі цієї роботи ми зможемо дати всім дітям відчуття того, що вони потрібні ”.


вторник, 11 февраля 2014 г.

11.02.2014р. відбулася інтернет-конференція (оф-лайн) "Дошкільна освіта для дітей з особливими освітніми потребами"


1. За даними вітчизняних та зарубіжних науковців, що займаються питаннями психології, затримка психічного розвитку зустрічається у дошкільному  віці у 12 – 20% дітей . Затримка психічного розвитку (ЗПР) - це уповільнення темпів розвитку,  що виражається у недостатньому загальному запасі знань,  незрілості мислення, переважанні ігрових інтересів,  швидкому пересиченні інтелектуальною діяльністю.
 Причин затримки психічного розвитку багато, серед них зокрема :
·        спадковість;
·        несприятливі умови виховання;
·        тривалі хвороби у ранньому дитинстві, які виснажують  малюка;
·        порушення функціонування  головного мозку, пов'язані з його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку внаслідок патології пологів,травм тощо.
Характерними ознаками ЗПР дитини раннього віку є:
·        Недорозвинені мовленнєві функції - відсутність фразового мовлення.  Обмежений словниковий запас,  аграматизми,  неправильна вимова,  утруднення мовленнєвого відтворення;
·        не сформовані навички  самообслуговування - дитина не може самостійно  одягнутися,  неохайна,  не вміє користуватися ложкою,  серветкою тощо;
·        низький рівень розвитку пізнавальних процесів - сприймання, пам'яті, уваги, уяви,  мислення;
·        низький рівень і темп розвитку ігрової діяльності - примітивність та одноманітність ігрових дій; 
·        незрілі моторні функції - виявляються у недорозвитку загальної та дрібної моторики; негативні прояви поведінки.
Для дитини дошкільного віку із ЗПР характерними є: 
·        Недорозвиток ігрової діяльності - дитина не приймає запропоновану їй ігрову роль,  не дотримується правил гри,  віддає перевагу рухливим іграм. У процесі сюжетно-рольової гри така дитина діє з ігровим  матеріалом стереотипно,  стикається з труднощами при виконанні окремих ролей; 
·        недостатня пізнавальна активність, швидка втомлюваність, виснажуваність, які серйозно гальмують ефективність розвитку і навчання дитини. Швидка втомлюваність призводить до зниження працездатності, що негативно впливає на засвоєння знань;
·        нездатністьдо узагальнення й цілісності сприймати, які знижують результативність продуктивних видів діяльності,зокрема малювання та конструювання;                                                                                                              
·        недорозвиток емоційно-вольової сфери, що призводить  до негативних проявів у поведінці. Дитина не розуміє, як слід поводитися з дорослими, може бути нав'язливою. Такій дитині складно дотримуватися правил поведінки у групі,  підтримувати стосунки зі своїми одноліткамитощо.
         Психологічна корекція – це сукупність педагогічних впливів, спрямованих на виправлення, компенсацію недоліків, відхилень у психічному й фізичному розвитку дитини. Корекційна робота з дітьми із ЗПР, залежно від форми затримки, спрямована на стимуляцію їхньої пізнавальної активності, розвиток контролю, оптимізації мнести-чних й інтелектуальних функцій.
Психологічний супровід дітей із ЗПР, які відвідують дошкільний заклад, ми здійснюємо, створюючи комплексну систему психолого-педагогічних умов, що допомагають успішній адаптації, реабілітації й особистісному зростанню дитини у соціумі – в умовах дошкільного закладу і сім’ї.
Не лише на рівень актуального розвитку, але й на зону найближчого розвитку дитини.
Як показали дослідження науковців та й власні спостереження за вихованцями, у дошкільників із ЗПР, зазвичай, порушуються сенсорноперцептивн і процеси. Це проявляється, зокрема:
·        у недорозвитку цілісності сприймання;
·        у повільному темпі впізнавання предметів;
·        у проблемах узагальнення сенсорних сигналів.
Тому ми спрямовуємо свої зусилля, насамперед, на психокорекцію сенсорно - перцептивних процесів, розвитку константності, узагальненості сприймання, розвитку швидкостісприйманняоб'єктів.
Зцією метою мипроводимозаняття з навчання дітей адекватного сприймання формиі величинипредметів.
Пропонуємо вам цикл занять для дітей віком 4 – 5р.                                                                           Для індивідуальної або під групової корекційно – розвивальної роботи
Заняття  1
Мета: забезпечення гармонізації емоційного стану дитини; виховання стійкого позитивного ставлення до товаришів; розвиток бажання знайомитися .
Матеріали: макети веселки, сонечка, хмаринки і краплинки із зображеннями емоційних станів. Велика м’яка іграшка – зайчик. Кольорові фарби, аркуш паперу.
Привітання «Пограймося разом»(5хв)
Сюрпризний момент – у  групу до дітей з іграшкою заходить психолог, вітається.
Активізує гру за допомогою мовного спонукання:  «Погляньте , хто до вас прийшов у гості?». ( Діти описуються іграшку – зайчика.)
«Хочете із зайчиком – пострибайчиком  погратися? Тільки спочатку потрібно познайомитися»
.Вправа «Знайомство» (5хв)
Діти сидять півколом на стільцях. Психолог підходить до кожної дитини і від імені зайчика говорить: «Привіт, мене звати зайчик – пострибайчик, а тебе як?».
Рухлива гра «Зайченята» (2хв)
Психолог і діти, взявшись за руки, стають у коло та імітують рухи за словами віршика:
Забавлялися  зайченята,
(Встати, підняти руки вгору, потягнутися.)
  Виглядаючи маму і тата.
(Руки на пояс, поворот вліво – вправо з присіданнями.)
  Ось так – лапку до лапки.
(Поплескати у долоні.)
  Ось так – шапку до шапки.
(Руки до голови – вгору.)
  Ось так – вусом потрусимо.
(Похитати головою.)
  Так, так, так!
(Пострибати.)
(В.В.Єфремова)
Вправа «Веселі краплинки» (10хв)
Психолог показує макети сонечка, хмаринки, веселки та краплинок. Розповідає про сумну хмаринку з якої капали сумні краплинки. Виглянуло сонечко  і з краплинок утворилася веселка. Краплинки, побачивши таку красу засміялись і повеселішали.
 Дитині пропонується вмочити пальчик у фарби, які їй подобаються, і намалювати різнокольорові краплинки, за бажанням дитина може забрати їх собі або подарувати комусь.
 Прощання (3хв)
Психолог бере в руки іграшку (зайчика) і від його імені говорить: «Сподобалося мені з вами гратися, та час вже повертатися додому!». Тоді від свого імені додає: «Дітки, давайте збудуємо паровозик для нашого зайчика – пострибайчика, щоб він швидше дістався до лісу». Поїзд поїхав: «Ту-ту…» (діти чіпляються одне за одного, роблять 2 – 3 круги по кімнаті та підходять до дверей). Психолог і зайчик  прощається з дітьми: «До побачення, дітки!».
Заняття 2
Мета:
створити у групі дітей емоційно позитивну атмосферу; розвивати тактильну чутливість та дрібну моторику рук, увагу. Навчати малят прийомів само розслаблення.
Матеріали: макет сонечка,іграшковий вазон із квітами, м’яка іграшка зі словесним супроводом, кольоровіолівці, аркуш паперу із зображенням фруктів.
Привітання (5хв)
 Психолог пропонує передавати одне одному квітку і вітатися одне з одним (повторювати ім’я дитини, з якою вітається), після цього іграшка «говорить» кожній дитині:
«Давай дружити».
 Пальчикова гра «Доброго ранку» (5хв)
З добрим ранком, очі!
(Погладжувати повіки очей.)
    Ви прокинулись?
(«Дивитися в бінокль».)
   З добрим ранком, вушка!
(Погладжувати вушка.)
   Ви прокинулись?
(Прикладати долоні до вух.)
   З добрим ранком, ручки!
(Погладжувати кисті рук.)
   Ви прокинулись?
(Плескати в долоні.)
   З добрим ранком, ніжки!
(Погладжувати ноги.)
   Ви прокинулись?
(Притупувати.)
   З добрим ранком,сонце!
(Руки розвести назустріч сонечку.)
  Я прокинулася!
(Голову трохи закинути й широко посміхнутися.)
(О.В.Власова)
Вправа «Улюблені фрукти»(10хв)
Психолог пропонує дітям розглянути малюнок. Які фрукти на ньому зображені? Розфарбуйте груші жовтим кольором,а яблука червоним.
(Додаток малюнок 1).
Гра «Крутись, олівцю» (3хв) масаж долонь.                                                                                       Психолог роздає дітям олівці з ребристою поверхнею і пропонує покатати їх по столу вперед – назад. При цьому слідкує щоб малюки міцно натискали на нього долонею. Рухи виконують спочатку однією рукою, потім – другою.
 Релаксація(5хв)
Війки опускаються,
 Повіки закриваються…
 Сном чарівним засинаємо
 І у сні відпочиваємо…
 Гріє сонечко в цей час,
 Ручки й ніжки теплі в нас…
 Добре нам відпочивати,
 Потягнімося, усміхнемося!
 - До нових зустрічей!
(Г.Нижник)
Прощання «Повітряні поцілунки» (3хв)
  Психолог прощається з дітьми, імітуючи  повітряні поцілунки, при цьому говорить: «До побачення!».
Заняття 3
 Мета:
розвивати координацію та швидкість рухів, концентрацію уваги, руховий контроль. Формувати навички подолання нерішучості та замкнення.
Матеріали: кольорові хусточки, магнітофон, касета із записом ритмічної музики, аркуші паперу із зображенням хлопчиків та кольорові олівці.Привітання «Весела посмішка» (2хв)Діти стають уколо. Психолог пропонує посміхатися одне до одного, а потім усі разом  вітаються: «Доброго дня!».
Вправа «Кольорові хусточки» (3хв)
Психолог разом із дітьми стає в коло і говорить: «Ми всі цікаві та веселі малята, нам разом весело гратися і забавлятись! Давайте пограємось з вами у цікаву гру з хусточками». Діти виконують рухи за інструкцією:
1.     Підняти вгору хусточку, опустити її.
2.     Присісти, сховатися за хусточку, підвестися.
3.     Пострибати із хусточкою.
4.     Покружляти із хусточкою.
(Вправа виконується під музику)Вправа «Знайди відмінності»(10хв)                                                                                        Психолог роздає дітям аркуші паперу із зображенням хлопчиківі пропонує їм домалювати одному з них невистачаючі деталі і розфарбувати одяг.(Спочатку діти обговорюють малюнки, а потім розфарбовують).                                                                                                         (Додаток малюнок 2).                                                                                                                                            Вправа «Павучок»(5хв)Гілкою павук ходив,Дітки бігали за ним .(Руки схрещені: пальці кожної руки «біжать» по передпліччю,а потім по плечу другої руки.)                                                                                                                                                                        Раптом дощ з небес полив,(кисті опущені, виконати струшуючий рух («дощик»))                                                                    Павучків на землю змив.(Удар долонями по столі/колінах.)                                                                                                                       Сонце знову пригріває,(долоні протиснуті одна до одної боковими сторонами, пальці розчепірені, хитати руками ( «сонечко світить»))Павучок вже виповзає. Виповзають дітки всі Погуляти по росі.(Дії аналогічні до початкових.)Вправа «Розкажи про те, що тобі подобається у інших» (5хв)Психолог пропонує дітям по черзі розповісти про те, що вони люблять, цінують і приймають у друзях. Якщо виникають складнощі, психолог сам відзначає позитивні риси, властиві дитині.
Рефлексія(5хв)                                                                                                                                                 Психолог запитує у дітей:
-         Чи сподобалися слова, які вам говорили?
-         Що ви відчули, коли слухали  слова, звернені до вас?
-         Які слова ви особливо запам’ятали?
-         Чи легко вам говорити приємні речі іншим дітям?
-         Що вам приємніше: слухати чи самому говорити добрі слова?
-         Чи сподобалася вам  гра?
-         Чого ви навчилися сьогодні?
Прощання «Повітряні поцілунки» (2хв)
  Психолог прощається з дітьми, імітуючи  повітряні поцілунки, при цьому говорить: «До побачення!».
Заняття 4
 Мета:розвивати  логічне мислення, пам’ять,  сприйняття, увагу, дрібну моторику рук, взаємодію з однолітками, координацію рухів, виробляти  прийоми розслаблення м’язів, самоконтролю.
Матеріали:пазли, макет сонечка.
Привітання «Весела посмішка» (2хв)Діти стають уколо. Психолог пропонує посміхатися одне до одного, а потім усі разом  вітаються: «Доброго дня!».
  Вправа «Наші друзі – пальчики» (3хв)
Діти стають обличчям одне до одного. Спочатку вони з’єднують долоньки, промовляючи слова разом із дорослим: «Дружать наші малюки, подружімось я і ти». Коли долоньки подружаться, вітаються пальчики. У кінці вправи діти плескають у долоньки та стрибають.
 Гра «Лісові пазли» (10хв)
Психолог:
Кажуть Петрик і Панас:
  - Пазли незвичайні  в нас!
  Зможеш розібратись ти,
  Лапи де чиї, хвости?
  Вушка, шубка, голова…
 Пазли ці – цікава гра.
( Ю. Рібцун )
Діти з кольорових пазлів складають зображення звірів.
(Додаток малюнок3). 
 Гра «Літаки» (5хв)
Діти сидять навпочіпки далеко одне від  одного – «літаки на аеродромі».
Психолог:літаки загули, загули, загули, піднялися й полетіли. (Діти гудуть спочатку тихо, потім голосніше, піднімаються й починають бігати по залі, розвівши руки в сторони). Полетіли, полетіли й сіли. (Діти сідають навпочіпки, чекають команди психолога.)
  Вправу повторіть кілька разів. Наприкінці гри «літаки прилітають на аеродром» - діти сідають на стільчики або лягають на килим так, щоб не зачіпати одне одного.
Вправа «Знайди неточність» (5хв)
Запропонуйте дітям сказати, що не так у реченнях; пояснити свою думку:
    1. Коли людині весело, вона плаче.
    2.Мама прибирала у квартирі – і стало брудно.
    3. Що більше продуктів у сумці, То вона легша.
   4. Якщо в дитини болить горло, вона має їсти морозиво.
Психогімнастика «Усміхнись» (5хв)
(Діти утворюють коло.)
Усміхнуся сонечку: «Здраствуй золоте!»
  (Руки підняти вгору.)
Усміхнуся квіточці – хай вона росте!
  (Показати на підлогу.)
Усміхнуся дощику: «Лийся, мов з відра!»
  (Руки піднімати по черзі біля голови.)
Усміхнуся друзям – бажаю вам добра!
  (Узятись за руки, усміхнутись.)
(І.В.Молодушкіна)                                                                                                                                           Прощання (2хв)                                                                                                                                                                  Психолог протягує руку долонею догори, а діти накладають свої долоні згори, створюючи пірамідку і при цьому промовляють: «До побачення, друже».
Заняття 5                                                                                                                                                     Мета: розвивати дрібну моторику рук, комунікативні навички, мовлення, зорову і слухову пам’ять, удосконалювати координацію рухів та само контроль, зняття психоемоційногонапруження.Матеріали:предметні картки із зображенням звірів та конверти з пазлами тих самих звірів що на картинках, м’яч, багаття виготовлене з картону.Привітання (5хв)                                                                                                                                                              Діти стають уколо. Психолог передає по колу м’яч. Дитина з м’ячем у руках промовляє своє ім’я, вітається і передає м’яч іншій дитині.Вправа «Повторюй за мною» (5хв)                                                                                                           Перший гравець називає будь-якеслово (наприклад, кіт), другий повторює його і додає (також довільно) своє слово (кіт, мишка). Наступний називає обидва слова по порядку і знову додає нове слово (кіт, мишка, молочко). Пальчикова гімнастика «Котик та півник» (3хв)Рано – вранці на зорі                                                                                                                                           Встає півник у дворі,                                                                                                                                                 Голосно співає,                                                                                                                                                       Гребінцем киває.                                                                                                                                                 Пальці з’єднані в замок. Пучки пальців руки натискають на тильну сторону лівої.
У дворі ще кіт живе,
Любить він поспати.
Півник співом не дає
Котику дрімати:
Ш – ш – ш!
Зігніть кінчики пальців і прошипіть, як сердита кішечка: ш – ш –ш!
Та тепленьке сонечко
Котика пригріло.
На травичці він заспав,
Муркнув тихо: «Мр - р – р - няв!»
Різко розчепірте пальці, промуркотіть, як задоволений котик.
(Т.Ш.Червонна)                                                                                                                                               Вправа із правилами «Багаття» (5хв)Діти сідають на килим навколо «багаття» і виконують команди інструктора: відсунутися від «багаття», «руки змерзли» - простягнути руки до «багаття», «ой,яке велике багаття» - піднятися й махати руками, «іскри полетіли» - плескати в долоні, «багаття подарувало дружбу й веселощі» - узятися за руки й ходити навколо «багаття».Дидактична гра «Склади пазли» (10хв)                                                                                             Психолог роздає кожній дитині малюнок із зображенням звірятка і конверт з пазлами.                 Дитина має скласти з пазлів звірятко яке зображене на малюнку.
(Додаток малюнок 4).
Прощання (2хв)                                                                                                                                                     Психолог протягує руку долонею догори, а діти накладають свої долоні згори, створюючи пірамідку і при цьому промовляють: «До побачення, друже».
Заняття 6                                                                                                                                                        Мета:розвивати артикуляційний апарат, спостережливість зорове сприйняття, виховувати позитивне ставлення до самого себе.
Матеріали:магнітофон, дидактична картка із зображенням дітей восени,бігуді - «липучки» середні. Запис народної пісні «Дударик», макет сонечка.Привітання (2хв)                                                                                                                                                  Діти стають у коло. Підносять руки до плечей, торкаючись долонями до долонь сусіда і промовляють слова привітання.                                                                                                              Гра «Запам’ятай своє місце» (5хв)Діти стоять у різних кутках кімнати, кожен має запам’ятати своє місце. Під музику діти розбігаються, виконують танцювальні рухи. Коли мелодія скінчиться, вони повинні повернутися на своє місце.Вправа«Склади розповідь» (10хв)                                                                                                                     Психолог демонструє дітям картинку «Добрі осінні справи». Ставить запитання:
-         Що роблять дорослі?
-         Як їм допомагають діти?
-         Навіщо вони саджають дерева?
-         З яким настроєм діти працюють?
-         Хто з вас допомагає батькам?
(Додаток малюнок 5 ).
Релаксація «Кулька»(5хв)
Психолог: уявіть, що ви надуваєте повітряну кулю. Покладіть руку на живіт. Надувайте живіт, начебто це велика повітряна куля. М’язи живота напружуються. Це сильне, неприємне напруження! Зробіть спокійний вдих животом так, щоб рукою відчути невелике напруження м’язів. Плечей не піднімайте. Вдих – пауза, видих – пауза. М’язи живота розслабилися, стали м’якими. Тепер легко вдихніть знову. Повітря саме легко входить усередину. І вдих – вільний, ненапружений!
От як кульку надуваємо!
 А рукою перевіряємо (вдих)
 Кулька лопнула, видихаємо.
 Дихається легко… рівно… глибоко…Гра «Не боюся колючок» (5хв) масаж долонь.                                                                                     Психолог роздає дітям бігуді і пропонує їх оглянути. Звертає увагу дітей на те, що вони на дотик колючі. Пропонує малятам покатати бігуді між долоньками, натискаючи на них із різною силою (потрібно стежити, щоб під час виконання дій долоні дітей були випрямлені й напружені).Артикуляційна гімнастика «Сопілка» (3хв)                                                                                               Діти за зразком психолога витягують губи вперед трубочкою, утримуючи їх у такому положенні кілька секунд. (Музичний супровід).Прощання (5хв)Діти сідають у коло. Психолог запитує:                                                                                                            
     - Яка гра вам найбільше сподобалась?                                                                                                                - У якому настрої ви перебували під час заняття?                                                                                     Беруться за руки і прощаються.
Заняття 7
Мета:
вироблення навичок зниження негативних  емоцій, корекція агресивності, створення сприятливої атмосфери в групі, розвиток уваги, дрібної моторики рук та мислення.
Матеріали: дидактичне лото із зображенням предметів побуту,м’яч, дзеркальця, кольорові прищіпки.
Привітання(3хв)
Діти стають уколо. Психолог передає по колу м’яч. Дитина з м’ячем у руках промовляє своє ім’я, вітається і передає м’яч іншій дитині.
Вправа «Емоції»(5хв)
Діти сідають на стільчики. Психолог по черзі показує дітям картки із зображенням людей. Діти, визначивши  емоційний  стан людини на малюнку, мовчки відтворюють його.
Після цього обговорюють коли їм сумно, радісно, коли вони злі, коли веселі.
Гра «Заводне каченя» (3хв)
   З’явилось у жовтій шубці:
   - Не буду я в шкаралупці.
    Ходить собі, коливається,
    Іноді ще й спотикається.
(Діти присівши на носочки кладуть руки  на коліна. Ходять напівприсівши, промовляючи «ках – ках».)
(Л.Б.
Фесюкова)
Вправа «Назви одним словом»(10хв)
Психолог показує картинки (лото) із зображенням предметів побуду та одягу. Діти виокремлюють предмети за призначенням і дають  їм узагальнену назву.
(Додаток малюнок 6).
Вправа «Поглянь у дзеркало»(5хв)
Психолог пропонує дітям нахмуритися, надути губки. Скривитися тощо, а тоді подивитися на своє личко у дзеркало. Чи красиве воно?
Гра «Прищіпки ховаються»(5хв)
  Перед початком гри прикріпіть прищіпки в різних місцях групи – на фіранках, на меблях, а також – на одязі дітей. Покажіть малятам їх і запропонуйте пограти: «Уявіть собі, що прищіпки – це маленькі жучки, які вирішили пограти з вами в схованки. Вони  розбіглися по кімнаті й причепилися до різних предметів. Знайдіть їх і складіть у коробку».
  Коли діти навчаться розстібати прищіпки, покажіть їм, як їх пристібати.
Прощання(5хв)
Діти сідають у коло. Психолог запитує:                                                                                                                 - Яка гра вам найбільше сподобалась?                                                                                                                - У якому настрої перебували під час заняття?                                                   Беруться за руки і прощаються.
                                                                                                    Збаразький РМК.


2. Актуальність раннього виявлення проблем у розвитку дітей.
Працюю 17 років практичним психологом у Кременецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 та консультантом-психологом районної ПМПК.
Діагностуючи майбутніх першокласників спостерігаю, що у перший клас приходить все більше і більше дітей, які мають проблеми зі здоровям, порушення у фізичному та розумовому розвитку. З власного досвіду можу сказати, що раннє виявлення проблем у розвитку дитини, саме у дошкільному віці, сприяє ефективнішій корекції.
Чим швидше розпочнеться корекція порушень розвитку дитини, тим більший успіх у подоланні дефекту та його наслідків, попередженні виникнення затримки психічного розвитку та  нервово-психічних хвороб.
Хочу навести вам випадок невчасної діагностики і до яких наслідків це призвело.
Проводячи у першому класі проективну діагностику «Малюнок сімї», мою увагу привернув дуже дивний малюнок однієї дівчинки. Моє відчуття від малюнка – це тривога, навіть якась моторошність. А коментарі дівчинки викликали у мене ще більше занепокоєння та розуміння того, що існує велика проблема із здоров’ям дитини. Коментарі малолітньої: «Страх який забирає людей», «зморожений гарбуз» і т.д. Пропоную вам розглянути цей малюнок.
На момент діагностування дівчинці виповнилося 7 років. При бесіді з бабцею дівчинки, стало відомо, що зачаття відбулося під час зґвалтування, мама робила спроби перервати вагітність, дитя було небажане і відторгнуте.
Бабуся розповіла, що дівчинка страшенно боїться проходити біля калюж та ям. Це викликає у неї панічний страх. Коли я розпочала арт-терапевтичні заняття з корекції страхів, дівчинка повністю вималювала весь процес поховання людини називаючи це страхом, який забирає людей. (В 2-річному віці малолітня була присутня на похороні своєї тітки.)
Арт - терапевтичні заняття допомогли діагностувати і відтерапевтувати цей страх. Дитина не боялася більше проходити біля калюж чи ями. Результатом корекції є «Малюнок сім’ї», який вона намалювала після проведених занять.
Надто пізнє виявлення і запізніла корекція не змогли запобігти руйнації психіки, яку дівчинка зазнала при завданій травмі.
В умовах загальноосвітньої програми, малолітня навчається за скоригованим планом на індивідуальній формі навчання.
Раннє виявлення та співпраця  психолога, логопеда та вихователя дошкільного навчального закладу дає можливість помітити та вчасно реагували на зміни психічного здоров’я дитини. Це забезпечує ефективну корекцію та збільшує можливість для відновлення психіки.
На даний момент існують різноманітні методи діагностики. Завдання психодіагностики – надати інформацію про індивідуально-психологічні особливості дітей, яка б була корисна як психологу, так і  вихователям, вчителям, батькам. На мою думку, най ефективнішими  у роботі з дітьми дошкільного віку є арт- терапевтичні, проективні методики: казкотерапія, музикотерапія, кольоротерапія, пісочна терапія, аналіз сновидінь дитини - які не  тільки діагностують, а й виконують корекційну, терапевтичну  функцію.
Розглянемо основні акценти роботи з проективними методиками.
Дослідники підкреслюють, що малюнок є свого роду розповіддю про те, що відбувається з дитиною, про її психо-емоційний стан, страхи і проблеми. Ця розповідь, виконана в образній формі, яку необхідно вміти інтерпретувати. Щоб отримати правильну інформацію, закладену в дитячому малюнку, та прийняти рішення про необхідність корекції, варто враховувати вікові особливості образотворчої діяльності дошкільників. До таких особливостей дитячого малюнка відносяться відчуття кольору, простору, розміру, сили, форми, руху, напряму. 
Коли дитина розпочинає малювати себе у важких життєвих ситуаціях або щодня малює свої страшні сни – це сигнал про її неблагополучний емоційний стан. Іноді малюнки можуть розповісти, наскільки комфортно  почувається маленька людина в довкіллі. Переносячи на папір свої страхи й переживання, дитина допомагає собі впоратися з непростими життєвими труднощами.
Особливості інтерпретації малюнка
1.                Важливим є ваше перше враження від малюнка. Не потрібно відразу приступати до інтерпретації, краще зосередитись на своїх первісних відчуттях.
2.                Варто звернути увагу, які матеріали використані для створення малюнка.
3.                На розмір використаного паперу, особливо до розміру самого малюнка. Це може служити ознакою порушення душевної рівноваги дитини.
4.                Необхідно пам’ятати, що лише серія малюнків служить більш надійним індикатором психологічного і соматичного стану дитини.
5.                Досліджуючи малюнок, варто поставити собі наступні запитання:
·           Яке почуття передає малюнок?
·           Що виглядає дивним?
·           Чого не вистачає?
·           Що знаходиться в центрі?
Аналіз снів дитини - є ще одним методом діагностики для визначення стану психічного здоровя дитини. Сон – передвісник і підсилювач денних страхів. Саме жахливі сни є червоною лампочкою, що сигналізує про негаразди із здоров’ям. Завдання дорослих, вчасно прийти на допомогу дитині, аби запобігти виникненню неврозів.
Навчившись аналізувати  дитячі сни і шукати в них не містичне, а життєве підґрунтя, можна скласти уявлення про невротичний розлад особистості дитини, тобто провести психологічну діагностику. Потрібно лише щиро поговорити з дитиною і якось непомітно, не акцентуючи на цьому увагу, розпитати, що добре та погане сниться їй уночі, що їй хотілося б побачити. За інтерпретацією сновидінь можна звернутися до праць психолога О. Захарова.
Працюючи як арт-терапевт я помітила, що арт-терапевтичні методики надзвичайно інформативні у діагностичному аспекті, а також одночасно високоефекивні у психокорекційній роботі з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах дитячого навчального закладу.
 
Використана література:
1.Денисова З.В. Детский рисунок в физиологической интерпретации.-Л.,1974.
2. Терлецька Л. Психокорекція засобами малюнку.- К.:, 2007.- Т35 (Серія «Психологічний інструментарій»).Бібліогр.: с.141.
3. Психолог на батьківських зборах/ Упорядник О.Главник. –К.: Редакції загально педагогічних газет, 2003. – 112с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).
4. Оклендер В. Окна в мир ребенка. Руководсво по детской психотерапии./Пер.с англ. – М.:Независимая фирма «Класс», 1997.-336с.
Кременецька районна психолого-медико-педагогічна консультація
Шевчук Лариса Феофанівна
практичний психолог,  
арт-терапевт.
 





3.Логопедична робота з дітьми  дошкільного віку з тяжкими порушеннями мовлення  
В сучасних умовах розвитку вітчизняної корекційної освіти особливого значення набуває пошук інноваційних шляхів навчання та виховання дітей із тяжкою мовленнєвою патологією, зокрема дітей із моторною та сенсо-моторною алалією, І рівня недорозвинення мовлення, тяжкою дизартрією, афазією. Мовленнєві порушення у цих дітей дуже часто поєднуються з іншими вадами психофізичного розвитку, що створює значні труднощі у спілкуванні під час взаємодії із оточенням, формування та розвиток комунікативних умінь і навичок дітей із тяжкими порушеннями мовлення.
Все більша кількість дітей, яких, як вважали раніше, неможливо успішно навчати, приходять сьогодні в спеціальні дошкільні освітні заклади та заклади соціального захисту. Такі діти, як правило, не розмовляють і не можуть спілкуватися з однолітками та дорослими, використовуючи мовлення як засіб комунікації. Безмовленнева дитина з труднощами розуміє події, які відбуваються, не може активно себе проявляти, тому стає пасивною і незрозумілою для оточення, або її розуміння дорослим є дуже обмеженим. Ці діти потребують навчання володіння комунікативними засобами і розвитку спілкування, в цілому.
Навчання та виховання дітей із тяжкою мовленнєвою патологією має здійснюватися з позиції індивідуально-диференційованого підходу, що передбачає особливості розвитку кожної дитини, з одного боку, і особливості групи в цілому, з іншого. Зміст корекційного навчання визначається рівнем психофізичного, в тому числі і мовленнєвого, розвитку дитини. Він передбачає необхідність спеціальної організації комунікативно-мовленнєвої практики дітей, цілеспрямованого формування передумов для оволодіння операційними компонентами мови і становлення функцій мовлення.
 Одночасно з цим діти з ТПМ мають потребу в комплексі лікувально-оздоровчих заходів, таких як: дотримання режиму дня, водні процедури, фізіотерапія, фізичне виховання, масаж, лікувальна гімнастика, ритміка. Важливе значення має розвиток рухових функцій і подолання навіть нерізко виражених рухових розладів. Адже рання стимуляція моторного розвитку і корекція рухових порушень сприяє попередженню виражених труднощів у формуванні мовленнєвої функції.
Важливе місце у загальному комплексі корекції займає логопедична робота, яка передбачає традиційні і новітні нетрадиційні засоби та методи навчання і виховання даної категорії дітей.
Значне місце в логопедичній роботі відводиться проведенню індивідуальної діагностики безмовленнєвої дитини з метою отримання даних про її актуальні та потенціальні комунікативні можливості адже, якщо дитина не говорить взагалі, або її мовлення обмежується лепетом, уривками окремих слів важко відразу поставити точний діагноз і визначити певні причини порушення. Діагноз прояснюється в процесі роботи з дитиною. Діагностика       передбачає       з'ясування       та диференційовану оцінку таких вихідних положень: комунікативних, лінгвістичних, когнітивних, психосоціальних та моторних здібностей дитини. Під час обстеження і корекційної роботи з дитиною необхідно враховувати, що її комунікативні сигнали часто неоднозначні і важко інтерпретуються.
Логопеду слід зосередити свою увагу на виявленнях комунікативної поведінки дитини, з'ясувати, яким чином спілкується дитина, навіть якщо вона робить це ненавмисно. Це може бути рух, вокалізація, вираз обличчя тощо. Необхідно послідовно реагувати на них у будь-яких ситуаціях взаємодії так, як нібито вони є усвідомленими діями. Дитина має зрозуміти зв'язок між власною поведінкою і її наслідками, або позитивним підкріпленням. Під час взаємодії потрібно коментувати поведінку дитини і озвучувати власні дії по відношенню до дитини. Це сприятиме розумінню дитиною результату власних дій, розвитку її імпресивного мовлення.
Якщо у дитини з дорослим склалися довірливі відносини, як правило, вона відразу реагує на його висловлювання: або наслідує звукам, подає знаки за допомогою жестів, міміки, веде себе так, нібито розуміє щось певне, і це вже закріплює комунікативну поведінку дитини. Вона отримує досвід того, що ті комунікативні спроби враховують, підкріплюють і заохочують, відчуває задоволення від взаємодїі і докладає власних зусиль.
Навчаючи   дітей,  необхідно дотримуватися таких умов:
Ø     створювати як можна більше умов і причин для комунікації;
Ø    розширити коло спілкування з людьми, які будуть користуватися вибраною для дитини формою комунікації: такі люди повинні показувати на предмети, фотографії, картинки, або користуватися жестами;
Ø    дітей необхідно заохочувати кожний раз, коли вони хочуть використати комунікацію.
Формування та розвиток комунікативних навичок і комунікативної поведінки дітей із ТПМ відбувається шляхом застосування природних і когнітивних методів розвитку.
До природних методів навчання, які мають місце у повсякденному житті безмовленнєвої дитини, відносять такі:
1)                Адаптоване мовлення. Мовлення таких людей має бути пристосованим до того, кого ми навчаємо. Говорити потрібно повільно, чітко, короткими реченнями і не дуже високим голосом, що дає можливість зрозуміти дитині вимовлене. Між фразами потрібно робити паузи, щоб у дитини була можливість відреагувати на них і «відповісти». Під час спілкування із дитиною потрібно утримувати зоровий контакт.
2)                Спостереження за тим, куди спрямований погляд безмовленнєвої дитини. Діти отримують задоволення від того, що за їхньою комунікацією слідкують.
3)                Підхоплення висловлювання. Усі спроби звучного мовлення дитини, що навчається комунікації з підтримкою, повинні підтримуватися і враховуватися як важливі. Дитина має усвідомити, що вона може спілкуватися за допомогою своїх мовленнєвих сигналів.
4)                Надавати дитині управляти самій. І_Необхідно підтримувати ініціативу до взаємодії і тему, якої торкнулася дитина, задавати по ній питання, доповнювати її. Цим досягається більш подовжена увага, мотивація до комунікації посилюється.
5)                Синхронна комунікація. Під синхронною комунікацією розуміють те, що коли добре знайома людина говорить, вона додатково виражає окремі поняття, або слова за допомогою вибраних методів комунікації із опорою. Це може бути супровід жестами, показ картинки, або символу.
За результатами діагностики батьки і фахівці разом складають індивідуальний план психолого-педагогічної допомоги безмовленнєвій дитині, який передбачає найближчі і далекі цілі корекції.
Реалізація плану розвитку дитини з ТПМ здійснюється у тісному співробітництві з батьками. Батьків знайомлять із вибраними методами корекційної допомоги, щоб ті могли продовжувати взаємодіяти з дитиною вдома.
Логопедична корекція може включати такі напрями роботи:
1)                  У дітей із ТПМ часто спостерігаються проблеми енергетичного плану за типом гіперактивності, або загальмованості. Гіперкінетичній   дитині бракує організованості і саморегуляції своєї поведінки. Вона зазвичай неумотивовано збудлива, дратівлива, непосидюча і неуважна. Життя такої дитини в групі має бути організоване таким чином, щоб поступово знешкодити усі джерела збудження. У відносинах із дитиною необхідно дотримуйтесь "позитивної моделі": хвалити, коли заслуговує, підкреслювати успіх, уникати повторення слів "ні", "не можна", розмовляти  стримано, спокійно і м’яко. У випадку гіпокінетичної поведінки, коли дитина відрізняється емоційною млявістю, бездіяльністю, практичною безпорадністю, необхідна рухова стимуляція.

2)                Музикотерапія, співи. Музичні заняття знімають, або зменшують контроль дитини за своїм мовленням - безмовленнєва дитина, наслідуючи спів дітей і дорослого, втягується в процес співу.
3)                  Робота з розвитку сприймання - тактильного, слухового, зорового. Для розвитку тактильного сприймання дитина повинна відчувати форму, величину предмета, фактуру матеріалу, з якого він зроблений, його температуру: теплий чи холодний тощо. Для цього торкаються, щупають, погладжують різні предмети, іграшки. Для уточнення слухового сприймання важливі різні шуми, а також просторове розташування джерела звуків. Для розвитку зорового сприймання використовують предметні картинки із контурними, заштрихованими, перевернутими тощо зображеннями.
4)                Рухова терапія. Розвиток основних рухів та їх якостей у дітей, рівноваги та координації, відчуття положення власного тіла у просторі додатково відпрацьовується на рухових заняттях.
5)                Розвиток дрібної моторики пальців під час виконання дрібних рухів із предметами. Важливими є заняття з ручної праці, де діти рвуть дрібно, або ріжуть папір, розташовують дрібний матеріал на листі паперу, клеять, ліплять, розфарбовують.
6)                Розвиток     ініціювання     взаємодії реалізується  за   рахунок  включення  дитини  у діяльність, до якої вже залучені інші діти і отримують від цього задоволення. Хорошими видами робіт є виконання добре знайомих повсякденних дій, ігри у колі, особливо якщо діти тримаються за руки, ігри в лото, ігри з активною наслідувальною мовленнєвою діяльністю. Безмовленнєва дитина, наслідуючи дії інших, залучається до спільного процесу їх виконання і мимовільного озвучення. Дитина швидше заговорить тоді, коли просто включається у гру і від неї нібито нічого не чекають. Такі виявлення необхідно заохочувати.
7)                  Розвиток розуміння мовлення. Первинно найбільш простим видом мовлення для дітей є ситуативне мовлення. В умовах наочної ситуації недоліки розуміння слів дитина компенсує осмислюванням ситуації, емоціями, жестами. Міміка та інтонація логопеда сприяють найбільш точному розумінню його питань, вказівок, звертань. У дитини необхідно виробити орієнтацію на слово у точному його значенні. Для цього корисно використовувати режимні та ігрові моменти, рухові заняття та заняття з ручної праці
8)                Навчання спілкування за допомогою допоміжних засобів комунікації, зокрема за допомогою обміну зображеннями. Дана система дозволяє налагодити контакт між дитиною і дорослим, допомагає будувати спільну комунікацію, дає можливість виробити внутрішню схему висловлювання ще на етапі відсутності звучного мовлення.
Важливо допомогти дитині здійснити обмін картинкою, пов'язуючи його із задоволенням певної потреби дитини. У якості комунікативного партнера виступає логопед. Дитину навчають вибирати бажаний стимул із декількох інших. Спочатку це слабкий і сильний стимули, потім альтернативні. Це можуть бути лакомства, іграшки для гри, дії (наприклад, сильний і слабкий стимули: яблуко чи цибуля, будемо спати чи грати?).
 Нарешті дитині пропонується за допомогою картинок структурувати речення, поступово їх розширюючи. Важливо навчити дитину висловлювати свої бажання, вибудовуючи за допомогою картинок-символів ціле речення. Наприклад, у дитини запитуємо: Що ти хочеш пити? (у грі: що хоче пити лялька?) Викладаємо картинки: 1) я хочу, 2) пити 3) сік. Питання дитині: Сік із яких фруктів чи ягід ти хочеш пити? (або який?). Викладаємо: Я хочу пити сік із яблук, або: Я хочу пити яблучний сік. - 3 яких яблук ти хочеш пити сік? - Я хочу пити сік із червоних яблук. Відносно діяльності: Я хочу грати машиною. Я хочу грати жовтою (великою) машиною.
У подальшому дитину навчають будувати речення за допомогою картинок за ситуацією, дією, сюжетними картинками (на-д: Дівчинка грає лялькою. Хлопчик катається на гойдалці. Мама поливає гарні квіти).
Дана система комунікації значно сприяє соціальній взаємодії. Крім того, доведено, що зі збільшенням кількості картинок-символів, які використовуються, розширюються можливості усного мовлення дітей.
У корекційному навчанні безмовленнєвих дітей застосовують і традиційні логопедичні методи роботи, але користуватися ними потрібно обережно, враховуючи індивідуальні психофізичні особливості цих дітей.
Кременецький районний методичний кабінет

Маничева С.В., вчитель-логопед
районного логопедичного пункту на базі Почаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів

 Бучацька районна психолого-медико-педагогічна консультація

Карта спостереження
Мінімальні мозкові дисфункції
Карти спостереження за дитиною із особливими освітніми потребами
Карта спостереження за дитиною виступає допоміжним інструментом психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими потребами в ДНЗ. В ній закладені основні орієнтири, які дають змогу попередньо діагностувати наявність в дитини певних порушень розвитку, а також здійснювати моніторинг  проявів вже діагностованого порушення. Орієнтуючись на конкретні пункти складеної карти можна відслідковувати ті прояви , які не характерні для даного порушення. Також добре прослідковуються  недостатньо яскраво виражені прояви порушеь, спираючись на які можна будувати корекційну роботу з дитиною. Перш за все дані карти корисні вихователям, логопедам та психологам, які працюють в ДНЗ, оскільки часто спеціалісти недостатньо знайомі з специфікою клінічних проявів та поведінкових особливостей дітей із тим чи іншим діагнозом. Карта спостереження за дитиною дає коротку і чітку інформацію про конкретне порушення  спеціалістам, які працюють з дитиною та не мають спеціальної дефектологічної освіти.
Що таке мінімальні мозкові дисфункції
Мінімальні мозкові дисфункції (ММД) у дітей є найбільш поширеною формою нервово-психічних порушень в дитячому віці (серед дітей дошкільного і шкільного віку досягає 5–20%).
Синдром ММД  не обмежується дитинством. Такі дефіцити, як компенсаторна особистісна проблематика і недостатня научуваність, зберігаються впродовж отроцтва-юності і дорослості.
Зміст синдрому ММД : близький до середнього або вище середнього рівень загального інтелекту, який супроводжують певні види недостатньої специфічної навчальної або поведінкових аномалій від легкої до важкої міри вираженості у поєднанні з відхиленнями функції ЦНС. Ці відхилення можуть виявлятися різними комбінаціями знижень в області сприйняття (зорового і слухового), формування понять, мовних навиків, пам'яті, контролю уваги, імпульсів, рухливості і окремих рухів.
Пов'язані з синдромом ММД симптоми в даний час включають також спотворений образ тіла, загальну затримку дозрівання, порушення кінестетичної інтеграції, гіпо- і гіперактивність, дисграфію або аграфію, дискалькулію, утрудненість мови і спілкування, когнітивну скруту, а також реактивні соціальні, афектні і особистісні порушення.
Двома основними симптомами є недостатня специфічна або загальна научуваність і гіперактивність.
Найчастіша причина ММД — це родова травма, яка в карті новонародженого може фігурувати під діагнозами «асфіксія», «гіпоксія плоду», «пошкодження шийного відділу хребта», «перинатальна енцефалопатія» і ін. Причому, за оцінкою фахівців, число таких дітей сьогодні складає 70-80%.
      Причини, що впливають на виникнення перинатальних уражень центральної нервової системи:
·                   Соматичні захворювання матері з явищами хронічної інтоксикації.
·                   Гострі інфекційні захворювання або загострення хронічних осередків інфекції в організмі матері в період вагітності.
·                   Порушення живлення і загальна незрілість вагітної жінки.
·                   Спадкові захворювання і порушення обміну речовин.
·                   Патологічний перебіг вагітності (ранній і пізній токсикоз, загроза переривання вагітності і ін.).
·                   Шкідливі впливи довкілля, несприятлива екологічна обстановка (іонізуюче випромінювання, токсичні впливи, у тому числі при вживанні різних лікарських речовин, забруднення довкілля солями важких металів і промисловими відходами і ін.).
·                   Патологічний перебіг пологів (стрімкі пологи, слабкість пологової діяльності і ін.).
·                 Недоношеність і незрілість плоду з різними порушеннями його життєдіяльності в перші дні життя.
      Антенатальний період:
·                   внутріутробні інфекції
·                   загострення хронічних захворювань майбутньої матері з несприятливими змінами метаболізму
·                   інтоксикації
·                   дія різних видів випромінювання
·                   генетична обумовленість
недоношена вагітність     
 Інтранатальний період:
      До інтранатальних ушкоджувальних чинників відносять всі несприятливі чинники процесу пологів, що неминуче позначаються на дитині:
·                   тривалий безводий період
·                   відсутність або слабка вираженість схваток і неминуча в цих випадках стимуляція пологової діяльності
·                   недостатнє розкриття родових шляхів
·                   стрімкі пологи
·                   вживання ручних родопоміжних прийомів
·                   кесаревий розтин
·                   обвивання плоду пуповиною
·                   велика маса тіла і розміри плоду
      Групою ризику відносно інтранатальних пошкоджень є недоношені діти і діти з малою або дуже великою масою тіла.
      Необхідно відзначити, що інтранатальні пошкодження нервової системи в більшості випадків не стосуються безпосередньо структур головного мозку, але їх наслідки надалі постійно впливають на діяльність і біологічне дозрівання мозку, що розвивається.
      Постнатальний період: нейроінфекції, травми

Карта спостереження за дитиною з мінімальними мозковими дисфункціями
Як запідозрити у дитини ММД?
Соматичні ознаки
·                   У дитини переважають біоритми по типу «сови»
·                   Часто підхоплює вірусні інфекції, круглий рік ходить з нежиттю, у неї трапляються отити, алергодерматози, носові кровотечі.
·                   Дитина схильна до проблем з травленням: дисбактеріозу, закрепів, болей в животі, метеоризму.
·                   Дитина дуже швидко стоптує взуття, при ходьбі трохи «косолапить», лікарі діагностують плоскостопість, порушення постави або Х- подібну форму ніг.
·                   Періодично скаржиться на головні болі, запаморочення,  бувають немотивовані непритомні стани.
·                   Дитина носить окуляри, щоб виправити косоокість або прогресуючу короткозорість, далекозорість або астигматизм.
·                   Дитина не дуже добре  почуває себе при зміні погоди і магнітних бурях.
·                   Погана переносимість шуму, яскравого світла, жари і духоти;
·                   Заколисування в транспорті з появою запаморочення, нудоти і блювоти;
Емоційно-вольова та поведінкова сфера
·                   Характерна підвищена збудливість.
·                   Дитина непосидюча, дратівлива, некерована.
·                   Весь час квапиться, метушиться, вередує по дурницях. Або навпаки, надмірно «гіподинамічна», тиха і непомітна завжди і у всьому.
·                   Незрідка ці діти поводяться немов "без гальм", схоплюються, біжать, "не розбираючи дороги".
·                   На розвиваючих заняттях приступає до завдання, не дослухавши інструкції.
·                   Легко перемикається з одного заняття на інше, не доводячи почату справу до кінця.
·                   Робить багато помилок і не виправляє їх.
·                   Важко зосередитися на книзі або настільній грі, що вимагає підвищеної уваги і терпіння.
·                   Постійно відволікається, заважає іншим.
·                   Характерна розкиданість, расторможеність потягів.
·                   Легко обіцяє і тут же забуває обіцянки.
·                   Погано вдаються спортивні ігри.
·                   В бігу і стрибках значно відстає від однолітків.
·                   Ослаблений інстинкт самозбереження виражається в частих падіннях, травмах, ударах дитини.
·                   Відчуває скруту при виконанні дрібних рухів: застібанні гудзиків, шнуруванні черевиків, шитті, при користуванні ножицями.
·                   Не вміє спілкуватися з дітьми (полохлива або агресивна).
·                   Спостерігається невпевненість в собі, занижена самооцінка.
·                   Не може виконувати певні правила (наприклад, дотримувати черговість в грі).
·                   Може спостерігатися сповільненість реакцій, «копання».
·                   Властива фіксація на негативних емоціях образи, страху, розчарування.
·                   Характерні відчуття провини і переживань.
·                   На тлі негативних переживань можуть розвинутися неврозоподобні стани, наприклад, такі як смоктання пальця, кручення волосся, гризіння нігтів.
·                   При перевантаженнях, у тому числі і емоційних, може виникнути зворотна реакція – перезбудження.
·                   Чутливість і підвищена емоційність може привести до появи страхів (боязнь темноти, дітей, собак, чужих людей і так далі).
·                   Спостерігаються прості і соціальні фобії.
·                   Реакцією на постійний стрес можуть стати поведінкова регресія – повернення до поведінки, характерної для молодших за віком дітей.
·                   Характерні жартівливість, безпечність, пустощі.
·                   Невисокий інтелектуальний розвиток.
·                   Підвищена розумова стомлюваність.
·                   Наявна скрута в запам'ятовуванні нового матеріалу
Мовлення
·                   Заїкається або неправильно вимовляє слова.
·                   Погано запам'ятовує дитячі вірші.
·                   Не може виразно переказати уривок з тільки що прочитаної казки.
·                   Дитина проявляє імпульсивну рухову і вербальну активність.
·                   Вона діє як би бездумно, «базікає», не подумавши.
***
·                   Збільшення навантажень на ЦНС в цьому віці можуть призводити до порушень поведінки у вигляді упертості, непослуху, негативізму, а також до невротичних розладів, уповільнення психомовного розвитку.
·                   Інколи свідченням психологічного неблагополуччя дитини можуть стати малюнки. Якщо малюнок буквально тулиться в самому куточку чистого аркуша, а в оформленні переважає чорний, коричневий, сірий тони – є потреба проконсультуватися з психологом. Можливо, маленький художник лише спроектував на аркуші свій настрій після сварки з вами, і це одиничний епізод. Але, можливо, йому зараз потрібна допомога фахівця, надати яку батьки і вчителі не в змозі.
У підлітковому віці в ряду дітей з ММД наростають порушення поведінки:
·                   агресивність.
·                   труднощі у взаєминах в сім'ї і школі.
·                   погіршується успішність.
·                   з'являється тяга до вживання алкоголю і наркотиків.
    
 Найбільш важливий вік для діагностики дітей з ММД - 3-6 років.
      Діагностика має певні критерії:
      I. Дефіцит уваги (4 з 7)
      1)      часто перепитує
      2)      потребує спокійної тихої обстановки, не здібний до роботи і можливості     сконцентрувати увагу
      3)      легко відволікається на зовнішні подразники
      4)      плутає деталі
      5)      не закінчує те, що почав робити
      6)      слухає, але не чує
      7)      труднощі в концентрації уваги, якщо не створена ситуація "один на один"
      II. Імпульсивність (3 з 5)
      1)      викрикає в класі, шумить
      2)      надзвичайно збудливий
      3)      важко переносить час, коли чекає своєї черги
      4)      надзвичайно балакучий
      5)      зачіпає інших дітей
      III. Гіперактивність (3 з 5)
      1)      вилазить на шафи, меблі
      2)      завжди готовий йти, частіше бігати, ніж ходити
      3)      метушливий, звивається, корчиться
      4)      якщо що-небудь робить, то з шумом
      5)      повинен завжди що-небудь робити


Карта спостереження
Розлад експресивного мовлення

Що такий експресивний розлад мови?
Про розлад мови говорять, коли мова дитини розвинена набагато гірше, ніж у її однолітків або, коли вона містить мовні помилки. Однак варто помітити, що в період формування мови в дитини такі мовні дефекти, як дислалія, заїкуватість й інші не вважають на відхилення. До розладів мови їх зараховують, якщо в міру розвитку дитини вони не зникають.
Причини експресивних розладів мови
Причини експресивних розладів мови різноманітні. Вони можуть виникнути через порушення розвитку головного мозку, хвороб або вроджених вад розвитку органів мовленнєвого апарату, їх функціональних порушень або травм  головного мозку, зниження слуху, а також різних психічних розладів.
Правильно вимовляти слова можуть тільки ті діти, у яких нормальний слух. Тому варто регулярно перевіряти слух у дитини. Якщо дитина раптом перестала белькотати, необхідно терміново звернутися до лікаря.
Дислалія - неправильна вимова звуків мови у зв'язку з аномаліями мовленєвого апарату (язика, піднебіння й ін.), порушенням функції нервової системи або приглухуватістю. Дитина пропускає окремі звуки або їхні сполучення, міняє їх місцями або неправильно вимовляє. Словниковий запас дитини відповідає віку, речення будує неправильно. Перекручена вимова в дітей до 4-5 років уважається нормальним явищем і зветься віковою, або фізіологічною дислалією. Причини дислалії можуть бути різними, наприклад, приглухуватість, ураження головного мозку, спадковість, «поганий» приклад батьків (коли батьки неправильно вимовляють слова).
Дислалія може також розвився через травми губ, аномалій щелеп і зубів
Шепелявість - неправильна вимова свистячих і шиплячих звуків, обумовлена аномалією щелеп і зубів, приглухуватістю й ін. Утруднена  вимова звуків ш, з, ж. Причини шепелявості - наслідування, порушення рухової моторики рота, короткий піднебінний язичок, зниження слуху, порушення психічного розвитку. Аномалії зубів і щелеп необхідно коригувати.  Чим раніше буде почате лікування, тим краще буде результат.
При ринолалії вимовні звуки по артикуляції й звучанню близькі до нормальних, але мають гугнявий відтінок, тому що повітряний струмінь частково йде в ніс. Дорослі найчастіше говорять «у ніс» по звичці або переконанню, що така мова - «ознака інтелігентності». Найпоширеніші причини важких форм ринолалії - уроджені аномалії піднебіння, параліч піднебінного язичка, операції на шиї й глотці. Гугнявість спостерігається й при збільшенні піднебінних мигдалин. Уроджені аномалії піднебіння, як правило, усуваються шляхом хірургічного втручання. Найчастіше успішним буває й лікування, призначуване логопедом
Заїкуватість- це розлад мови у вигляді затримки звуків, складів й їхнього повторення внаслідок судорог м'язів. Заїкуватість виникає звичайно в дитинстві після переляку, інфекцій, інтоксикації й ін. Схильність до заїкуватості передається по спадковості. Фактори ризику - повільний розвиток мовлення в дитини, порушення взаємозв'язку півкуль мозку, непевність у собі, батьки, що страждають заїкуватістю.
Швидке мовлення (тахілалія) При даному розладі мова в дітей дуже швидка, нечленороздільна. При розмові вони «проковтують» цілі склади або слова. Найчастіше така манера говорити є вродженою. На 3-5 році життя така мова дитини не вважається відхиленням. Корегувати порушення таких дітей важко, тому що більшість із них відрізняється нетерплячістю, що не дозволяє їм говорити, акцентуючи вимовні слова.

Карта спостереження за дитиною з розладом експресивного мовлення

o        Відсутність окремих слів або близьких до них мовних утворень до 2 років
o        Висловлювання за допомогою  простих фраз із 2 слів до 3 років.
o        Обмежений словниковий розвиток.
o        Надмірне використання невеликого набору загальних слів.
o        Труднощі в доборі підхожих слів і слів-замінників.
o         Скорочена вимова.
o        Незріла структура речень.
o        Синтаксичні помилки, особливо, пропуски словесних закінчень або прислівників.
o        Неправильне використання або відсутність граматичних ознак, таких як прислівники, займенники, порушене відмінювання слів.
o        Труднощі у встановленні послідовності при переказі подій минулого.
o         Недостатність розмовної мови супроводжується затримкою або порушенням словесно-звукової вимови.
o        Прагнення до спілкування, незважаючи на мовне порушення, і до компенсування недостатності мовлення жестами, мімікою або немовними вокалізаціями.
o        Порушення розмовної мови стає очевидним із дитинства без якоїсь тривалої виразної фази нормального користування мовою.

Відділ освіти Бучацької райдержадміністрації
Бучацька районна психолого-медико-педагогічна консультація
консультант-психолог ПМПК
Гриньків С. Р.







4.