Виправлення звуковимови при тяжких порушеннях мовлення ( ІІ рівень ЗНМ )

Підготувала Хандій Н.І. - вчитель-логопед

Заліщицького логопедпункту.

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови: лексика, фонетика, граматика.

Другий рівень мовленнєвого розвитку характеризується підвищеною мовленнєвою активністю дитини. Спілкування здійснюється шляхом використання постійного, але все ще спотвореного та обмеженого запасу загальновживаних слів.

Диференційовано позначаються назви предметів, дій, окремих ознак. На цьому рівні можливе користування займенниками, простими прийменниками в елементарних значеннях. Діти можуть відповісти на запитання за картиною, пов’язані з сім’єю, знайомими подіями навколишнього життя.

Мовленнєва недостатність чітко проявляється в усіх компонентах. Діти користуються лише простими реченнями з 2-3, іноді 4 слів. Словниковий запас значно відстає від вікової норми: виявляється незнання багатьох слів, що позначають частини тіла, тварин та їх дитинчат, одягу, меблів, професій.

Відмічаються грубі помилки у використанні граматичних конструкцій:

— змішування відмінкових форм ( „їде машину” замість на машині);

— часте використання іменників у називному відмінку, а дієслова в інфінітиві або у формі 3-ї особи однини та множини теперішнього часу;

— у використанні числа та роду дієслів, при змінюванні іменників за числом („пат стіця” – п’ять стільців);

— відсутність узгодження прикметників з іменниками, числівників з іменниками.

Фонетична сторона мовлення характеризується наявністю багаточисленних спотворень звуків, замін та змішувань. Порушена звуковимова м’яких та твердих звуків, шиплячих та свистячих, африкат, дзвінких та глухих („папуся” – бабуся, „дупа” – рука). Проявляється дисоціація між здібністю правильно вимовляти звуки в ізольованому положенні та їх використанням у спонтанному мовленні.

Типовими залишаються також ускладнення в засвоєнні звуко-складової структури. Часто при правильному відтворенні контуру слів порушується звуконаповненість: перестановка складів, звуків, заміна або пропуск складів( «морашки»-ромашки). У дітей проявляються недостатність фонематичного сприймання, їх непідготовленість до оволодіння звуковим аналізом та синтезом.

Логопедична робота з подолання ЗНМ здійснюється шляхом використання поетапної системи формування мовлення з урахуванням закономірностей його розвитку в нормі.

На другому етапі навчання (ІІ-й рівень ЗНМ) основним завданням є формування у дітей здібностей до засвоєння елементарних мовних узагальнень. Корекційна робота ведеться за такими напрямками:

 формування предметного предикативного словника імпресивного мовлення;

 розвиток кількісного і якісного словникового запасу;

 формування граматичних категорій словозміни та словотворення на рівні словосполучення та речення;

 формування синтаксичної структури речення;

 формування зв’язного мовлення;

 корекція порушень фонетико-фонематичної системи мовлення.

Корекційна робота з дітьми із загальним недорозвитком мовлення.

Заняття проводять індивідуально та по підгрупах 3-4 дітей по 20-25 хв. Логопедичні заняття є основною формою корекційного навчання, на основі яких здійснюється розвиток всіх компонентів мови. Корекція звуковимови передбачає уточнення вимови голосних і приголосних звуків раннього онтогенезу та формування правильної артикуляції відсутніх звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизацію та диференціацію в різних фонетичних умовах. Відбувається розвиток фонематичного слуху, фонематичних уявлень, простих форм фонематичного аналізу (виділення наголошеного голосного на початку слова, виділення звука в слові, виділення першого та останнього звука в слові. Становлення вимовної сторони мовлення тісно пов’язане з формуванням складової та ритмічної структури мовлення. Закріплюються навички правильного чіткого відтворення 3-4-х складних слів різної звуконаповнюваності. Але вправи проводяться на матеріалі тих звуків, які правильно вимовляються.

Пріоритетні завдання логопедичної корекції:

• розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма;
• формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, із зв’язного мовлення;
• формування комунікативних умінь;
• розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;
• вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;
• розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо);
• розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, уява тощо);
• подолання порушень усного і писемного мовлення .

Пальчикова гімнастика

Пальчикова гімнастика  –  особливий вид вправ на розвиток дрібної моторики, який не схожий на інші ігри дітей. Будь - який малюк , ще не вміючи розмовляти, радісно реагує на « Сороку - ворону » або « Куй, куй чобіток ». Йому приємно відчувати ніжний дотик  маминих  рук, чути її лагідний голос, весело грати з нею. Діти із задоволенням і радістю спостерігають за тим, як їх пальчики з легкістю перетворюються на тварин , різні речі та явища. Попри  те , що грати з пальчиками цікаво і весело, ці вправи мають величезний вплив на загальний розвиток дитини, а саме:

• розвивають координацію рухів , дрібну моторику рук;
• розвивають пам`ять , уяву та інші довільні когнітивні процеси;
• підвищують функціональну активність мозку;
• усувають емоційну напругу , підтримують життєвий тонус.

Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція , схеми людського тіла , а мовні реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.

Загальний недорозвиток мовлення є складним системним мовленнєвим порушенням, яке затримує, уповільнює та спотворює спонтанний мовленнєвий розвиток, внаслідок чого різні ланки мовленнєвої системи залишаються несформованими.

Для дошкільників із ЗНМ є характерними:

• стійка і тривала відсутність наслідування мовлення дорослих та появи нових лексем;
• труднощі вибору фонем і порядку встановлення їх розташування;
• відтворення, в основному, скорочення слів за рахунок пропуску окремих фрагментів;
• численні аграматизми;
• значна диспропорція у формуванні інпресивного та експресивного мовлення;
• труднощі у програмуванні висловлювання і синтезуванні окремих структурних елементів в єдине ціле;
• низька мовленнєва активність.

Знання особливостей мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку із ЗНМ виявляються важливими та необхідними як для більш глибокого розуміння дітей цієї категорії, з’ясування психологічних механізмів мовленнєвих порушень, так і для створення нових підходів до визначення найбільш оптимальних та адекватних напрямів корекційно-розвивального та попереджувального навчання дошкільників.