Особливості організації логопедичного супроводу учнів із ЗНМ у Тернопільській спеціальній загальноосвітній школі ТМР

Лариса Миколаївна Акменс – 

вчитель-логопед  Тернопільської спеціальної ЗОШ

Логопедичний супровід є одним із найважливіших компонентів у системі комплексного психолого-медико-педагогічного впливу на дітей з особливостями інтелектуального розвитку. Він передбачає діагностику, корекцію та компенсацію мовленнєвої сторони особистості учня.

Порушення мовлення у дітей із інтелектуальними особливостями, як правило, є системним – порушені звуковимова, граматична структура мовлення, бідний словниковий запас та змістовна сторона висловлювань. За наявності таких системних порушень дитині ставиться логопедичний діагноз - загальний недорозвиток мовлення. Зазвичай, ЗНМ спостерігається при найбільш складних формах дитячої мовленнєвої патології: алалії, афазії, ринолалії, дизартрії.

З огляду на те, що ЗНМ завжди виступає вторинним діагнозом при розумовій відсталості, логопедичної допомоги потребують всі учні Тернопільської спеціальної загальноосвітньої школи ТМР. Логопедичними заняттями охоплено 93% учнів підг., 1-7 класів, які найбільше цього потребують. Діагностика дітей-логопатів ТСЗОШ:

І рівень ЗНМ – 23 учні;

ІІ рівень ЗНМ – 22 учні;

ІІІ рівень ЗНМ – 16 учнів.

Згідно медичних діагнозів, з них:

- із складною дислалією – 19 учнів,

- з алалією – 6 учнів,

-з дизартрією – 6 учнів,

-з ехолалією – 2учні.

Учні школи охоплені індивідуальними та груповими заняттями. Групові заняття з розвитку мовлення проводяться у другу половину дня згідно розкладу корекційних занять, складеного відповідно до навчальних планів спеціальної школи. Індивідуальні заняття проводяться починаючи з 11год. за індивідуальним графіком логопедичного супроводу учня. Робота логопеда організовується згідно статутних вимог та Положення про спеціальну загальноосвітню школу.

Логопедична документація у школі оформлена відповідно до нормативних вимог. Робота логопедичного кабінету здійснюється у відповідності з річним планом роботи логопедичного кабінету. Ведуться індивідуальні мовленнєві картки двох видів (для дітей із ЗНМ І рівня; для дітей із ЗНМ ІІ та ІІІ рівня). На основі логопедичного обстеження складається індивідуальний перспективний план логопедичної роботи з учнем. Облік учнів ведеться у журналі обліку дітей з вадами мовлення. Групова робота реалізовується згідно календарно-тематичного планування занять із розвитку мовлення, що складається відповідно до навчальних програм з навчання грамоти та української мови відповідного класу із врахуванням особливостей контингенту учнів. Індивідуальна робота з учнями проводиться згідно перспективного плану роботи логопеда з учнями І, ІІ та ІІІ рівня ЗНМ із врахуванням індивідуальної динаміки розвитку кожного учня. Вся робота вчителя-логопеда обліковується в журналах обліку занять та відвідування. Комплексний підхід у здійсненні корекції мовлення учнів відображається у журналі обліку консультацій для батьків та журналі взаємозв’язку вчителя, вихователя та логопеда.

Комплексність, що є однією із передумов результативності роботи з дитиною із ЗНМ, можливо реалізувати лише в умовах спеціального навчального закладу. Тому вчителі-логопеди ТСЗОШ працюють в тісному контакті з класними керівниками, вихователями ГПД та вихователями груп цілодобового перебування, психологом та батьками, забезпечуючи в такий спосіб всебічний вплив на дитину.

Відповідно до проблеми, над якою працює школа, діяльність вчителів-логопедів спрямована на розвиток комунікативної компетенції учнів із психофізичними особливостями. На логопедичних заняттях здійснюється компенсація порушень мовленнєвого розвитку та створюються умови для включення дітей у суспільство та підвищення можливостей для їх самореалізації. Крім цього, у процесі роботи відбувається діагностика відхилень у розвитку дитини із ЗНМ, як первинних так і вторинних; виявлення і організація процесу формування мовлення; розвиток і корекція психофізіологічної бази мовлення; формування і закріплення навичок правильного мовлення; підвищення логопедичної компетентності батьків дітей.

Досвід роботи вчителів-логопедів ТСЗОШ ТМР дав змогу виділити такі специфічні особливості роботи з дітьми із ЗНМ, які мають порушення психофізичного розвитку:

1. Постійний пошук індивідуальних підходів до дитини. Кожний учень у повному сенсі "особливий": у нього свій тип сприймання, уваги, пам'яті, характер і темперамент. Всі психічні прояви в таких дітей виражені більш яскраво, рельєфно в порівнянні зі звичайними дітьми. Це унеможливлює роботу із застосуванням стандартних методик: кожна дитина вимагає свого підходу.

2. Логопедичні заняття мають комбінований характер і проводяться в ігровій формі. Структура занять включає роботу над рухливістю артикуляційного апарату, над звуками мовлення, розвитком фонематичного слуху, лексико-граматичного складу мовлення, зв’язним мовленням.

3. Формування наслідувальної діяльності. Перший крок корекційної роботи – розвиток довільної уваги. Важливо, щоб дитина "побачила", "почула", звикла вслухатися в мовлення. Тому, працюючи із дитиною із ЗНМ, логопед починає роботу з наслідувальної здатності дитини, учить її наслідувати дії з предметами, рухами рук, ніг, голови. Це – основа для переходу до наслідування артикуляційним рухам, звукам, словам.

4. Організація контексту занять. При роботі з учнями з вадами інтелекту важливу роль відіграє розташування обладнання, відсутність зайвих предметів у полі зору дитини, використання іграшок, до яких у неї є особливе відношення, місце розташування логопеда. Важливо відзначити, що те, до чого звикають діти, впливає на успішність занять. Тому важливо знати їхні звички й використовувати це в організації контексту занять.

5. Повільний темп формування нових навичок. Від дітей із загальним недорозвитком мовлення неможливо очікувати швидкого корекційного результату. У них немає оперативного реагування. Вони тривалий час "поглинають" інформацію. Іноді результат роботи може з'явитися через 2-3 роки.

6. Постійна затребуваність сформованих навичок. Вся логопедична робота проходила б без результату при відсутності тісного контакту зі всіма учасниками корекційного навчально-виховного процесу. Згідно рекомендацій вчителя-логопеда, саме батьки дітей, вчителі, вихователі забезпечують застосування тих навичок, над якими йде робота на логопедичних заняттях. Спільно обговорюються найменші зміни в мовленнєвому розвитку дитини.

Як показує досвід, результативність корекційної роботи не є високою з огляду на основне захворювання учнів та важкі мовленнєві дефекти. Проте, у дітей із ЗНМ І рівня покращується розуміння мовлення в межах побутової ситуації, учні краще починають виконувати прості доручення. У них формується активний словник (починають користуватися «спрощеними» словами). В учнів із ЗНМ ІІ рівня словниковий запас розширюється на активному та пасивному рівні. В частини дітей вдається скоригувати звуковимову губних та передньоязикових звуків. Діти починають використовувати у мовленні прості речення. В дітей ІІІ рівня поглиблюється лексичний запас та ускладнюються вживані у мовленні граматичні конструкції. В частини учнів вдається повністю скоригувати звуковимову, у інших вона покращується частково. Діти починають краще контролювати власне мовлення.