Мова наших дітей

                            Галина Барищук, вчитель-логопед Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ст. №10

В даній статті систематизовані апробовані методи обстеження  усного та писемного мовлення дітей, способи постановки проблемних звуків та ефективні корекційні вправи і завдання для подолання виявлених мовленнєвих порушень. Подані результати логопедичних обстежень звуковимови, читання та письма учнів початкових класів і зроблено їх якісний та кількісний аналіз. Запропоновані методичні рекомендації з використання навчальних і дидактичних посібників для усунення вад мовлення  у дітей.

Ключові слова: мовленнєвий дефект, дислалія, дислексія, дисграфія, виявлення та подолання мовленнєвих порушень, учні-логопати, корекційні заняття.

The problems of this article involve the methods of examination of spoken and written language of children, the ways of providing sound pronunciation and corrective exercises and tasks for the treatment of speech disorder.

Also we could show the results of our logopathy tests of sound pronunciation? Reading and writing of the primary schoolchildren in their qualitative and quantitative aspects/

Based on analysis of our investigation, we propose the methodological recommendations with the educational and didactic (material) accessories to solve particular problems with speech disorder.

Key words: lingual defect, dyslalia, dyslexia, dysgraphia, corrective lessons.

Мова-невичерпне джерело розумового розвитку людини, скарбниця всіх знань. К.Д.Ушинський образно назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово виховує, навчає і розвиває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її відчуття і сприймання, збагачуються знання про навколишній світ.

Наслідуючи дорослих, дитина оволодіває мовою поступово і до 5-6 років, за умови нормального розвитку, в основному засвоює правильну вимову всіх звуків. Проте є діти,в яких внаслідок захворювань, ослабленого здоров’я, аномалій в будові органів мовлення, несприятливого оточення та інших причин мовленнєвий розвиток відбувається з певним запізненням або з відхиленням від норми.

Часто батьки, а часом і вчителі єдиним мовленнєвим порушенням вважають лише розлади звуковимови і сподіваються на те,що дитина в подальшому «виговориться» сама і не потребує допомоги спеціалістів. Насправді ж, це може в майбутньому негативно позначитись на виборі дитиною улюбленої професії.

Аналізуючи результати щорічного обстеження мовлення учнів початкових класів на початку навчального року, доводиться констатувати, що у перші класи загальноосвітніх шкіл вступають 25-30% дітей з різними мовленнєвими вадами.

Так, серед обстежених у вересні 80 учнів 1-их класів загальноосвітньої школи було виявлено 25 учнів з порушенням звуковимови,а серед 225 учнів 2-4 класів -36 учнів з порушенням читання та письма різного ступеня та походження.

За якісним аналізом мовних порушень діти з вадами мовлення розподіляються у такі групи:

 1) діти, незначні мовні порушення яких можуть бути виправлені вчителем, вихователем чи  батьками з консультаційною допомогою логопеда;

2) діти, недоліки мовлення яких повинні  усувати логопеди шкіл, ПМПК, дитячих поліклінік чи лікарень;

3) діти, які потребують навчання в спеціальних школах для дітей з важкими  розладами мовлення.

Є чимало дітей, які заїкаються, або мають порушення будови органів артикуляційного апарату чи вади слуху, або зору .Таким дітям рекомендується  навчатись у спеціальних корекційних навчальних закладах (школах-інтернатах).

Досліджуючи цю проблему,я можу стверджувати,що,на превеликий жаль,за останні роки простежується тенденція до збільшення кількості дітей-логопатів. Однією з причин цього є те, що зараз в перші класи приходять діти шестирічного віку, мовленнєва готовність яких до навчання ще не повністю сформована.

Зростає відсоток комплексної мовної патології, що відображається на розвитку фонематичних процесів,у лексико-граматичній будові мовлення, у зв’язному мовленні;тобто на структурах, якість яких зумовлює успішність навчання і розвиток дитини. Практика показує,що однією з розповсюджених причин неуспішності учнів загальноосвітньої школи є різноманітні порушення усного та писемного мовлення, які ускладнюються в процесі оволодінням правильним читанням  та грамотним письмом.

    У світі нараховується:

5-10% людей з дислексією (порушенням читання);

10% - серед школярів з нормальним інтелектом;

22% - серед школярів зі складними порушеннями мовлення;

до 50% - серед дітей із ЗПР (затримкою психічного розвитку).

Дослідженнями доведено,що хлопчики страждають на дислексію у 4-5 разів частіше,ніж дівчатка.

У полі моїх спостережень було виявлено, що у 1-их класах  загальноосвітніх  шкіл є категорія учнів, яка вже на перших етапах навчання відчуває значні труднощі у засвоєнні читання і письма. Писемне мовлення, на  відміну від усного, формується лише за умови цілеспрямованого навчання, тобто механізми його закладаються в період навчання грамоти і вдосконалюються в ході подальшого навчання .Для деяких учнів-дисграфіків корекція порушень письма може бути проведена в класі самим вчителем-класоводом після відповідної консультації вчителя-логопеда. Решта учнів потребує безпосередньої логопедичної  допомоги у логопедичних групах для дітей-дисграфіків, заняття з якими проводяться за спеціальним планом корекційної роботи.

Існує твердження, що навчити дітей вільно і правильно висловлювати свої думки чіткою і виразною мовою-почесна і відповідальна справа кожного логопеда .Для того, ,щоб вчасно виявити мовленнєвий дефект і обрати  найбільш раціональний шлях його подолання, я використовую підготовлений мною альбом обстеження мовлення дітей «Прислухайтесь,як говорить ваша дитина». Методичні рекомендації і дидактичні матеріали цього методичного посібника стануть у пригоді вчителям-логопедам загальноосвітніх і спеціальних шкіл, дошкільних установ, поліклінік, лікарень, ПМПК та батькам.

А у навчальних посібниках для виявлення та виправлення порушень звуковимови у дітей «Мова наших дітей» та «Вчимось говорити правильно» я пропоную використовувати підготовчі артикуляційні вправи для постановки проблемних звуків, способи їх корекції та автоматизації в чистомовках, віршах, скоромовках; розвивати зв’язне мовлення в переказах, логопедичних іграх.

Ці завдання можна використовувати комплексно (при складних мовленнєвих порушеннях) або вибірково (наприклад,при дислалії).

Результати дослідження передумов виникнення вад писемного мовлення в учнів початкових класів та зміст і прийоми корекційної роботи  мною узагальнені в методичному посібнику

«Усунення вад письма». Завдання для запобігання порушень письма першокласників  у добукварному періоді та вправи для учнів на корекційних заняттях  з дисграфії  підібрані і систематизовані в робочому зошиті для учня «Як усунути вади письма».

Отже, логопедичну роботу слід проводити в кількох напрямках:

1) виправлення порушень усного і писемного мовлення учнів;

2) розвиток фонематичного слуху, сприймання, аналізу та синтезу звукового складу слова;

3) збагачення лексичного запасу шляхом  уточнення значення слів у загадках, віршах, скоромовках, потішках, приказках і прислів’ях;

4) розвиток мислення, пам’яті, кмітливості (розв’язуючи кросворди, шаради, розгадуючи ребуси);

5) розвиток зв’язного мовлення учнів;

6) поповнення методичної скарбнички логопедів, вчителів, батьків.