Від інклюзивної освіти до інклюзивного суспільства

 

Мине ще кілька тижнів, ну, можливо, місяців, і всіх нас, і дітей, і дорослих, можна буде привітати з новим законом “Про освіту” ― базовим законодавчим актом, який, власне, і визначить, яким шляхом піде вся українська освіта. Та, мабуть, ніхто не очікує на його появу більше, ніж інваліди, тобто “громадяни з особливими потребами”. 

Чого ж очікують українські громадяни з вадами здоров’я? А очікують вони, що нарешті буде підтверджено їхнє право на інклюзивну освіту, яке, за європейськими нормами, є невід’ємним правом кожного. Тож спробуємо розібратися: що таке реальна інклюзивна освіта, і чи дочекаються її громадяни з особливими потребами.

На перший погляд, ідея інклюзивної освіти дуже проста: дитина, що має вади здоров’я, навчається разом зі здоровими дітьми (як в усьому цивілізованому світі). Ані американця, ані німця, ані шведа давно вже не здивуєш тим, що деякі учні вранці поспішають до школи на інвалідному візку, або користуючись білою тростиною. Таке видовище стало для пересічного європейця таким звичним, що він просто не звертає на нього уваги. Давно є звичними пандуси, якими обладнані будівлі дитячих садків, шкіл та вищих навчальних закладів, а діти змалечку привчаються бути толерантними до колег по навчанню, які трохи інші на вигляд, але мають такі ж потреби, як і вони — отримати гідну освіту, що дозволить їм прожити гідне життя рівноправного громадянина.

Продовження статті за посиланням:   

http://education-inclusive.com/vid-inklyuzyvnoyi-osvity-do-inklyuzyvnogo-suspilstva/