понеділок, 27 серпня 2012 р.

ЛОГОПЕДИЧНА РОБОТА ПРИ ЗАГАЛЬНОМУ НЕДОРОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ


Основним  завданням  логопедичної  роботи   для дітей із загальним недорозвитком мовлення є корекція та розвиток мовлення, адже значним контингентом логопедичних груп є дошкільники, у яких спостерігаються порушення всіх компонентів мовленнєвої системи при наявності збережених слуху та інтелекту. (Л.С.Волкова,  Р.Є. Левіна, Н.С. Жукова, Є.Ф.Соботович, Г.В.Чиркіна, Т.Б. Філічева.)
Дослідники (О.М. Мастюкова, Ю.В. Рібцун, М.В. Рождественська, Є.Ф.Соботович, В.В. Тарасун) вказують на різний рівень сформованості  у дітей із ЗНМ психічних функцій у цілому та інтелектуального розвитку зокрема. Мовлення є продуктом мовленнєвої діяльності, складним і багатостороннім психічним процесом.
Структура  мовленнєвої діяльності включає в себе сукупність умінь, операцій та навичок, які поступово формуються у дитини  в процесі розвитку. Вони сприяють засвоєнню мови т а її використанню з метою спілкування дитини з оточуючим світом.
Вивчення психолінгвістичного підходу щодо  розуміння структури мовленнєвої діяльності дозволило виявити диференційовані механізми мовленнєвих порушень і на цій основі розробити систему корекційно-розвивальнрго навчання з розвитку мовленнєвої функції у зазначеної категорії дітей. Застосування міждисциплінарного підходу дозволили підвищити ефективність діагностичної, прогностичної, корекційної та профілактичної роботи з дітьми із ЗНМ.
Методологічною основою розробленого програмно-методичного комплексу стали:
- концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушенням мовленневого розвитку (Є.Ф. Соботович);
- нормативні показники і критерії оцінки мовленнєвого розвитку дошкільників  (Є.Ф. Соботович);
- концепція про структуру мовних знань, механізми їх засвоєння та особливості оволодіння мовленнєвою діяльністю на практичному рівні в процесі нормального і порушеного онтогенезу (Л.С. Виготський, М.І. Жинкін, Н.С. Жукова, Л.Є. Левіна, О.О. Леонтьєв та ін.);
- психолінгвістичний підхід до аналізу та корекції порушень мовленнєвого розвитку дитини (Л.С. Виготський, О.О. Леонтьєв, О.М. Шахнорович та ін.).
Зміст корекційного навчання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку із ЗНМ був розроблений із урахуванням основних загальнодидактичних та спеціальних принципів у відповідності програмним вимогам загальноосвітніх дошкільних навчальних закладів (Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», програмам виховання дітей дошкільного віку «Дитина», «Малятко», «Українотворець».
Клінічні картини ЗНМ

Під загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) у дітей з нормальним слухом і збереженим інтелектом розуміють таку форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так і до смислової сторони мовлення. При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння і використання дітьми цієї категорії лексики та граматики рідної мови.
Недорозвинення мовлення має різне походження і різну структуру аномальних відхилень. Але в усіх дітей із ЗНМ є типові відхилення, які вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Однією з провідних ознак є пізній початок мовлення, при якому перші слова з’являються у 3-4 роки, а іноді після 5. Без спеціального навчання мовна активність таких дітей поступово знижується.
До ЗНМ призводять різні несприятливі впливи як у внутріутробному розвитку (інфекції під час вагітності, токсикози, несумісність крові за резус-фактором, або груповою належністю крові, захворювання  ЦНС, вживання матір’ю алкоголю, нікотину, наркотичних засобів), а також під час пологів (родова травма, асфіксія). У таких дітей ЗНМ поєднується із синдромом рухової загальмованості, афективної збудливості, вкрай низької розумової працездатності.
Внаслідок мовленнєворухових порушень, пов’язаних з органічним ураженням, або недорозвиненням певних відділів  ЦНС, виникають недоліки вимови, виражені у різному ступені, а також труднощі сприймання звуків. Порушення взаємодії між слуховим і мовленнєворуховим аналізатором призводить до недостатнього оволодіння звуковим складом слова, а це гальмує накопичення словникового запасу, формування граматичної будови мови, опанування письмом та читанням.
У логопедії умовно виділені три рівні ЗНМ, серед яких перші два характеризують більш глибокі ступені порушення мовлення, а на третьому більш високому рівні, у дітей залишаються лише окремі прогалини у розвитку звукової сторони мовлення, словникового запасу і граматичної будови.              
Дослідження вчених  (Р.Є. Левіна, Н.С. Жукова, Є.Ф. Соботович, Г.В.Чиркіна, Т.Б. Філічева) дозволили виявити системне порушення мовленнєвої діяльності і знайти типові прояви недоліків, що притаманні  дітям з ЗНМ .
Для І-го рівня ЗНМ характерні такі ознаки:
активний словник  перебуває в зародковому стані; він складається із звуконаслідувань, слів-белькотінь, невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі і недиференційовані;
пасивний словник ширше активного, але розуміння мовлення поза ситуацією досить ускладнене. Фразове мовлення практично відсутнє.
Здібність сприймати звукову і складову структуру слова не сформована.
ІІ рівень ЗНМ
Діти володіють побутовим словниковим запасом  (здебільшого пасивним). Активний словник розширюється за рахунок використання деяких прикметників і прислівників; відбувається збагачення мовлення за рахунок використання окремих форм словозміни. Спостерігаються спроби змінити слова за родами, числами, відмінками, дієслова за часом, але ці спроби є невдалими. Починають користуватися фразою, зв’язне мовлення у зародковому стані; покращується розуміння мовлення; вимова звуків і слів значно порушена.

ІІІ рівень ЗНМ має такі особливості:
На фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання і неточне використання багатьох побутових слів. В активному словнику переважають іменники і дієслова. Мало слів, які характеризують якості, ознаки предметів і дій, допускають помилки у використання простих прийменників і не використовують складні; спостерігається недостатня сформованість граматичних форм мови – помилки у відмінкових закінченнях, змішування часових та видових форм дієслів, помилки в узгодженні, не користуються спотворенням; в активному використовують прості речення. Відмічається повне невміння поширювати речення та будувати складні; у більшості дітей зберігаються недоліки вимови звуків і порушення структури слова, що спричиняє труднощі в оволодінні звуковим аналізом і синтезом слів;
розуміння побутового мовлення хороше, але виявляється незнання окремих слів і значень, змішування смислових значень слів, близьких за звучанням, недостатнє оволодіння багатьма граматичними формами.
Отже, експресивне мовлення дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня може слугувати засобом спілкування лише за певних умов, які вимагають постійної допомоги у вигляді додаткових питань, підказок, заохочень з боку логопеда, вихователя, батьків.
Логопедична робота з подолання ЗНМ здійснюється шляхом використання поетапної системи формування мовлення з урахуванням закономірностей його розвитку в нормі.
На другому етапі навчання (ІІ рівень ЗНМ) основним завданням є формування у дітей здібностей до засвоєння елементарних мовних узагальнень. Корекційна робота ведеться за такими напрямками:
формування предметного предикативного словника імпресивного  мовлення;
розвиток кількісного і якісного словникового запасу;
формування граматичних категорій словозміни та словотворення на рівні словосполучення та речення;
формування синтаксичної структури речення;
формування зв’язного мовлення;
корекція порушень фонетико-фонематичної системи мовлення.

Корекційна  робота з дітьми із загальним недорозвитком мовлення.

Заняття проводять індивідуально та по підгрупах 3-4 дітей  по 20-25 хв. Логопедичні заняття є основною формою корекційного навчання, на основі яких здійснюється розвиток всіх компонентів мови. Корекція звуковимови передбачає уточнення вимови голосних і приголосних звуків раннього онтогенезу та формування правильної артикуляції відсутніх звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизацію та диференціацію в різних фонетичних умовах. Відбувається розвиток фонематичного слуху,  фонематичних уявлень, простих форм фонематичного аналізу (виділення наголошеного голосного на початку слова, виділення звука в слові, виділення першого та останнього звука в слові. Становлення вимовної сторони мовлення тісно пов’язане з формуванням складової та ритмічної структури мовлення. Закріплюються навички правильного чіткого відтворення 3-4 складних слів різної звуконаповнюваності.  Але вправи проводяться на матеріалі тих звуків, які правильно вимовляються.
На третьому етапі (ІІІ рівень ЗНМ) навчання головним завданням є розвиток зв’язного мовлення, тобто повне послідовне системне викладення думки (переказ побаченого, прочитаного, почутого, будь-яку подію, яка відбулася на основі подальшого розширення і уточнення словника імпресивного та експресивного мовлення, можливосі диференційованого використання граматичних форм слова та словотворних моделей різних синтаксичних конструкцій. Таким чином корекційно-логопедичний вплив спрямований на розвиток різних компонентів мовленнєвої здібності (фонетичного, лексичного, словотворного, морфологічного, семантичного). Більш ефективне оволодіння усним мовленням дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня, їх підготовку до навчання грамоти забезпечує формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.
Корекція і розвиток усного мовлення даної категорії дітей відбувається не лише на основі наслідування мовним зразкам, виконання різного роду мовленнєвих вправ та й на основі усвідомленого формування мовних узагальнень, розвитку ставлення до мовлення, як до мовної дійсності. Проводиться робота, спрямована на елементарне усвідомлення звуків мовлення, слів, речень. Корекційна робота на цьому етапі проводиться з урахуванням принципу взаємопов’язаного формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мови. Логопедичні підгрупові заняття поділяються на два типи: формування лексико-граматичних засобів мови і розвиток зв’язного мовлення та формування звукової сторони мовлення і плануються з урахуванням завдань і змісту кожного періоду навчання. Основна мета занять – забезпечити перехід від накопичених уявлень і пасивного мовленнєвого запасу до активного використання мовних засобів.
Зміст корекційного навчання включає розширення і уточнення пасивного і активного словника, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприймання, диференціювання та правильного використання граматичних форм словозміни і словотворення, різних типів синтаксичних конструкцій, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико-фонематичної сторони мовлення. Засвоєні системи мають бути включені в безпосередні спілкування в нових ситуаціях і в різних видах діяльності.
На третьому етапі іде робота над удосконаленням словника  експресивного мовлення, уточненням значень слів над семантизацією лексики. Навчають використовувати слова, які позначають матеріал, слова з протилежним та схожим значенням. Багатозначні слова, слова з переносним значенням. Формують уміння використовувати слова, які позначають особистісні характеристики, слова з емоційним значенням. Навчають осмисленню образних висловів в загадках, казках, прислів’ях, приказках.
Формування граматичної правильності мовлення відбувається на основі попередньо засвоєного матеріалу з лексики і фонетики. Використовують вправи на розрізнення і співставлення форм слів. Навчають розрізняти закінчення іменників, дієслів, однини і множини, відмінкові зміни одного й того ж слова. Навчають правильного використання іменників, утворених за допомогою непродуктивних суфіксів (иц/я/к продавщиця, лікарка), зменшено-песливих прикметників за допомогою суфікса (еньк/ий), відносних прикметників від основ іменників за допомогою суфікса (ов) ( медовий, горіховий), суфіксі (яч/ч) з чергуванням приголосного. Особливу увагу звертають на засвоєння споріднених понять (ліс, лісник). Утворюють порівняльні ступені прикметників та прислівників (високий, вищий, найвищий), навчають творенню складних слів (довговухий, чорноокий).
У дітей розвивають навички правильної побудови простих поширених речень, речень з однорідними членами, простих складносурядних та складнопідрядних речень із використанням сполучників причини, мети, умови і часу.
У формуванні зв’язного мовлення удосконалюють навички описових розповідей, переказу літературних творів та народної творчості, творчого розповідання на основі творчої уяви з використанням набутих знань.
Корекція порушень ФФН мовлення дітей з ІІІ рівнем ЗНМ передбачає формування правильної артикуляції відсутніх та порушених у вимові приголосних звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизація та диференціація у різних фонетичних умовах. Розвивають слухову та слуховимовну диференціацію звуків, формують здібності здійснювати складні форми фонематичного аналізу та синтезу (знаходити місце звука у слові, послідовність і кількість звуків у слові) з урахуванням поетапного формування розумових дій. Удосконалюють навички утворення слів різної звуко-складової структури (ізольованих і у різних фонетичних контекстах). Знайомлять дітей з поняттями «речення», «слово», «звук», «склад».
Планування корекційно-виховної роботи проводиться з урахуванням індивідуальних здібностей дітей.
Пріоритетні завдання логопедичної корекції:
-    розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма;
-   формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, із зв’язного мовлення;
-       формування комунікативних умінь;
-       розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;
-       вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого
мовлення;
-         розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо);
-         розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, уява тощо);
-         подолання порушень усного і писемного мовлення .
Основні структурні компоненти професійної діяльності:
-         діагностична діяльність;
-        складання індивідуальних корекційних навчальних планів з кожною дитиною;
-    надання порад і консультацій батькам і педагогам, залучення батьків до активної співпраці;
-   співпраця з психологом, вихователем, щодо корегування педагогічного, корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення;
-    аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів;
-      участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта;
-      пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

Пальчикова гімнастика
Пальчикова гімнастика  –  особливий вид вправ на розвиток дрібної моторики, який не схожий на інші ігри дітей. Будь - який малюк , ще не вміючи розмовляти, радісно реагує на « Сороку - ворону » або « Куй, куй чобіток ». Йому приємно відчувати ніжний дотик  маминих  рук, чути її лагідний голос, весело грати з нею. Діти із задоволенням і радістю спостерігають за тим, як їх пальчики з легкістю перетворюються на тварин , різні речі та явища. Попри  те , що грати з пальчиками цікаво і весело, ці вправи мають величезний вплив на загальний розвиток дитини, а саме:
- розвивають координацію рухів , дрібну моторику рук;
- розвивають пам`ять , уяву та інші довільні когнітивні процеси;
- підвищують функціональну активність мозку;
- усувають емоційну напругу , підтримують життєвий тонус.
Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція , схеми людського тіла , а мовні реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.
Загальний недорозвиток мовлення є складним системним мовленнєвим порушенням, яке затримує, уповільнює та спотворює спонтанний мовленнєвий розвиток, внаслідок чого різні ланки мовленнєвої системи залишаються несформованими.
Для дошкільників із ЗНМ є характерними:
-     стійка і тривала відсутність наслідування мовлення дорослих та появи нових лексем;
-       труднощі вибору фонем і порядку встановлення їх розташування;
-   відтворення, в основному, скорочення слів за рахунок пропуску окремих фрагментів;
-      численні аграматизми;
-   значна диспропорція у формуванні інпресивного та експресивного мовлення;
-   труднощі у програмуванні висловлювання і синтезуванні окремих структурних елементів в єдине ціле;
-       низька мовленнєва активність.
Це свідчить про несформованість мовних операцій процесу породження мовленнєвих висловлювань при відносній збереженості смислових та сенсомоторних операцій (Б.М. Гріншпун, О.М. Мастюкова, Т.Б. Філічова, Є.Ф.Соботович та ін.)
Знання особливостей мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку із ЗНМ виявляються важливими та необхідними як для більш глибокого розуміння дітей цієї категорії, з’ясування психологічних механізмів мовленнєвих порушень, так і для створення нових підходів до визначення найбільш оптимальних та адекватних напрямів корекційно-розвивального та попереджувального навчання дошкільників.

неділю, 19 серпня 2012 р.


Незначні функціональні порушення мовлення у дітей.   
Обстеження при вадах звуковимови.

Надзвичайно важливо своєчасно і в  повному  обсязі  обстежити  мовлення  дитини,  що має відхилення у вимові. Під своєчасним виявленням  мовленнєвої  патології  ми маємо на увазі логопедичне обстеження, котре проводиться  не  пізніше як  у  4  роки.   При  логопедичному  обстеженні  дітей  з  дислалією,  потрібно  перш  за  все  детально  вивчити  будову  й  рухливість  органів  артикуляційного  апарата.  Потім  ретельно  обстежити  стан  звуковимови.  Крім  того,  важливо  зясувати  стан  фонематичного  сприйняття.  Зупинимося  на  кожному  з  видів  логопедичного  обстеження  окремо.
       Обстеження  артикуляційного  апарату  починається  з перевірки  будови  всіх  його  органів:  губ,  язика,  зубів,  щелеп,  піднебіння.  При  цьому  логопед  з’ясовує,  чи  нема  дефектів  у  їхній  будові,  чи  відповідає вона  нормі.
       В  процесі  обстеження  можна  виявити  наступні  аномалії  в  будові  рухомих  і  нерухомих  частин  артикуляційного  апарата:
       губи – товсті,  м’ясисті,  короткі,  малорухливі;
       зуби – рідкі,  криві,  дрібні,  поза  щелепною  дугою,  великі,  без  проміжків  між  ними,  з  великими  проміжками,  відсутні  різці  верхні,  нижні;
       прикус – відкритий  передній,  відкритий  боковий,  глибокий,  мілкий;
       щелепи – верхня  висунута  вперед,  нижня  висунута  вперед;
       піднебіння – вузьке, високе (так зване  «готичне») або, навпаки, пласке,  низьке;
       язик – масивний, маленький або, навпаки, дуже великий; вкорочена  вуздечка.
       Далі  перевіряється  рухливість  органів  артикуляційного  апарата.  Дитині  пропонують  виконати  різноманітні  завдання  з  наслідування  (услід  за  логопедом)  або  мовленнєвої  інструкції,  наприклад:  облизати  язиком  губи,  постаратися  дотягнутися  язиком  до  носа,  підборіддя,  лівого,  а  затим  правого  вуха;  поляскати  язиком;  зробити  язик  широким,  розпластаним,  а  потім  вузьким,  підняти  кінчик  висунутого  язика  вгору  й  довго  утримувати  його  в  цьому  положенні;  переміщати  кінчик  язика  то  в  лівий  куток  губ,  то  в  правий,  змінюючи  ритм  рухів;  висунути  язик  якомога  далі,  а  потім  втягнути  його  глибоко  в  рота;  витягнути  губи  вперед  трубочкою,  а   потім  розтягнути  їх  в  широку  посмішку;  робити  поперемінно  ці  вправи,  змінюючи  ритм  рухів;  висунути  вперед  нижню  щелепу,  затим  відтягнути  її  назад,  розкрити  широко  рота,  а  потім  стулити  щелепи  і  т.д.
       При цьому логопед оцінює свободу і швидкість рухів органів  артикуляційного  апарата,  їх  плавність,  а  також  наскільки  легко  здійснюється перехід  від  одного  руху  до  іншого.
       Обстеження  звуковимови.  У  результаті  цього  обстеження  повинно  бути  зясоване  вміння  дитини  вимовляти  той  чи  інший  звук  ізольовано  й  використовувати  його  в  самостійному  мовленні.  При  цьому  слід  виявляти  недоліки  звуковимови:  заміну,  змішення,  спотворення  або  відсутність  окремих  звуків – при  ізольованому  вимовлянні, у словах, у фразах. Крім  того,  важливо  з’ясувати,  як  дитина  вимовляє  слова  різної  складової  структури  (наприклад,  піраміда,  міліціонер,  сковорідка),  чи  має  місце  переставляння  або  випадіння  звуків  і  складів.
       Для  обстеження  вимови  звуків  у  словах  необхідний  набір  спеціальних  предметних  картинок.  Назви  предметів,  зображених  на  картинках,  повинні  являти  собою  слова  різноманітного  складового  і  звукового  складу,  багатоскладні, зі збігом приголосних, з досліджуваними  звуками, що  займають  різноманітне  місцезнаходження.  Найпростішим  способом  виявлення  у  дитини  вміння  вимовляти  ті  чи  інші  звуки  мови  є  такий.  Малюку  надаються  для  називання  картинки,  де  зображені  предмети,  в  назвах  котрих  досліджуваний   звук   стоїть  у  різних  позиціях:  на  початку,  в  кінці,  середині  слова  і  в  сполученні  з  приголосним.
       Якщо  у  дитини  не  виходить  звук  у  слові,  йому  пропонують  вимовити  те  ж  слово    відображено  (услід  за  логопедом),  а  також  склади  з  цим  звуком – прямі  та  зворотні.
       Як  правило,  подібного  обстеження   достатньо,  щоб  виявити  відхилення  у  звуковимові  дитини.  Однак  можна  зустрітися  і  з  таким  випадком,  коли  в  якомусь  одному  слові  (називаючи  надану  картинку)  дитина  вимовляє  звук  правильно,  а  в  самостійному  мовленні  спотворює  його  або  заміняє  іншим.  Тому  важливо  також  перевірити,  наскільки  правильно  вона  вимовляє  ці  звуки  у  фразовому  мовленні.  Для цього  дитині  потрібно  запропонувати  вимовити  поспіль  декілька  фраз,  у  яких  би  якомога  частіше  повторювався  досліджуваний  звук.  Добре  для  цього  використовувати  прислівя,  поговірки,  чистомовки,  потішки.
       При  обстеженні  стану  звуковимови  особливу  увагу  слід  звертати  ще  й  на  те,  чи  не  змішує  дитина  фонеми  та  чи  не  заміняє  їх  у  мовленні  (окремих  словах  і  фразах).  Можна  зустрітися  з  таким  випадком,  коли  малюк  правильно  вимовляє  ізольовані  звуки  С  і  Ш,  однак  у  мовленні  їх  не  диференціює,  заміняє  один  звук  іншим  («У  кіски  пухнастий  хвіст»).  Правда,  частіше  за  все  таке  недиференційоване  вимовляння  пар  або  груп  звуків  сполучається  зі  спотвореною  вимовою  фонем.  Таким  чином,  необхідне  обстеження  диференціації  звуків  у  фразовому  мовленні.
       Для обстеження підбирають спеціальні картинки – предметні і сюжетні.  При  підборі  картинок  слід  передбачити  вимовляння дитиною слів і фраз,  що  містять  подібні за артикуляцією або за звучанням фонеми. Деякі фрази  логопед  може  вимовляти  сам,  пропонуючи  дитині  повторювати  їх  відображено.
      Обстеження складової структури слова. Інколи, окрім порушень у  вимові  фонем,  у  дітей  спостерігаються  особливі  труднощі  у  вимові  багато складних  слів  і  слів  зі  збігом  приголосних.  Наприклад,  дитина  говорить  «міцаней»  або  «міліцілінел»  замість  міліціонер  тощо.  Порушення  складової  структури  слова  частіш  за  все  проявляються  в  переставлянні, пропущенні,  добавлянні  звуків і  складів.  Тому  необхідно  перевіряти,  як  дитина  вимовляє  слова різноманітної складової  структури – зі  збігом  приголосних  на  початку,  в  середині і  кінці  слова,  багатоскладні  слова  і  слова,  що  складаються  з  подібних  звуків.  Ось  приблизний  перелік  таких  слів:  поштар,  трамвай,  градусник,  розкладушка,  мотоцикл,  трактор,  снігуронька,  крокодил.
      Обстеження  фонематичного  сприйняття.  Після перевірки стану  вимови  звуків  необхідно  з’ясувати,  як  дитина  сприймає  їх  на  слух,  як  розрізняє.  Особливо це має відношення до звуків, подібних за артикуляцією або  близьких  за  звучанням.  Слід  перевіряти  розрізнення  всіх  корелюючих  фонем  із  груп  свистячих  та  шиплячих  (са – ша,  за – жа,  са – за  і  т.д.),  дзвінких  і  глухих  (да – та, па – ба  і  т.д.),  сонорних  (ра – ла,  ри – ли  і  т.д.),  м’яких  і  твердих  (са – ся,  ла – ля  і  т.д.). З  цією  метою  логопед  пропонує  дитині  повторювати  за  ним  різноманітні  опозиційні  склади,  наприклад:  са – ша,  ша – са,     ач – ащ,  са – ца,  ра – ла,  ша – жа    і  т.д.
       Якщо  дитина  неправильно  вимовляє  деякі  звуки,  розрізнення  їх  перевіряється  наступним  чином:  їй  пропонують,  почувши  заданий  склад,  виконати  якусь  дію.  Наприклад:  якщо  серед  складів  са,  ца,  ча  називають  склад  ша,  дитина  піднімає  руку.  Можна  також  запропонувати  їй  написати  або  скласти  з  розрізної  азбуки  названі  логопедом  склади.
       Далі  слід  перевірити,  чи  розрізняє  дитина  слова,  близькі  за  звучанням,  але   різні   за  змістом,  наприклад:  жук – сук,  мишка – миска,  коза – коса,  рак – мак.  Цю  перевірку  проводять  у  різний  спосіб:  можна  запропонувати  дитині   вибрати   потрібну   картинку   або  розказати  про  значення  слів  («Що  таке  мишка  і  що  таке  миска?)  та  ін.
       Можна  також  запропонувати  дитині  повторювати  за  логопедом  подібні  слова,  наприклад:  лак – так – мак – бак;  мити – шити – лити – бити;  мило – шило – рило;  рік – сік – бік – вік;  майка – гайка – чайка – байка  тощо.  Цей  прийом  дозволяє  зясувати  не  тільки  рівень  фонематичного  сприйняття,  але  і  ступінь  розвитку  уваги,  слухової  памяті.
       В  результаті  такого  всебічного  логопедичного  обстеження  вдається  отримати  всі  необхідні  дані,  що  дозволяють  зробити  висновок  щодо  причини,  характеру  і  тяжкості  дислалії,  а  також  намітити  шляхи  корекції  дефекту.

Різновиди мовленнєвої діяльності, які належать до обстеження
  1. Розуміння дитиною змінення значення при вживанні слів з різноманітними суфіксами, префіксами, флексіями.
  2. Об’єм і типи речень.
  3. Вміння складати оповідання по серії сюжетних малюнків.
  4. Розуміння і переказ тексту.
  5. Словозміни і вживання прийменників.
  6. Словотворення і підбір слів з протилежним значенням.
  7. Складова будова багатоскладових слів.
  8. Звуковимова і стан артикуляційного апарату.
  9. Рівень фонематичного сприймання та аналізу.
  10. Додаткові види діяльності:
ü  уявлення про число і кількість;
ü  рівень узагальнень;
ü  розуміння цілого по його частинах (предмет);
ü  орієнтування в часі (частини доби, пори року).
Примітка: Важливо відмітити ступінь засвоєння матеріалу (повністю, частково). Доцільно скласти тематичні картки для кожної дитини з урахуванням її індивідуальних особливостей розвитку мовлення.
Завдання №1
ü  Розрізнення однини і множини іменників.
ü  Розуміння слів із зменшувальними суфіксами.
ü  Розуміння однини і множини дієслів.
ü  Розуміння дієслів жіночого і чоловічого роду у минулому часі.
ü  Розуміння префіксальних форм дієслів.
ü  Розуміння дієслів у залогових відношеннях (діє сам, діють з (над) ним).
ü  Розуміння видів дієслів (діє, діяв).
ü  Розуміння прийменників: на, під, в (у), за, перед, між.
ü  Розуміння однини і множини прикметників.
ü  Розуміння граматичних форм родів прикметників.
ü  Розуміння родових закінчень займенників (його, її).
ü  Розуміння відношень між предметами, особами (Хто за ким біжить?).
ü  Розуміння текстів з використанням запитань до них.
Схема експрес - обстеження дітей 
старшого дошкільного віку

1. Зв'язне мовлення. Бесіда: Як тебе звуть? Як твоє прізвище? Скільки тобі років? Що тобі подобається      ?
2. Обстеження будови артикуляційного апарату ( дефект губ, зубів, прикусу, піднебіння,язика).
Вправи:
         для губ (посмішка, трубочка)
         для язика (переміщувати кінчик язика від одного куточка губ до іншого; цмокати язиком.).
3. Обстеження фонематичної системи:
         пропонуємо дитині послухати та знайти предмет на малюнку ( кит -кіт, гілка - голка, жабка - шапка, дим - дім, лис - ліс).
         послухати і повторити склади та слова (па - ба, па - ба - па, то - до, то -до - то, до -то - до, пити - бити - мити, шити - жити - мити)
         виділити перший звук у словах : осінь, кіт, мак, Оля, лис.
         виділити останній звук у словах : сом, лоша, око, сік.
         назвати послідовно всі звуки в слові: жук, вода, літак.
         визначити кількість складів у слові: сад, роса, голова.
4. Обстеження звуковимови:
         попросити дитину назвати малюнки
         попросити дитину повторити слова (складова будова слова): велосипед, міліціонер, трактор....
5. Обстеження словника:
          назвати кожен малюнок, яким одним словом можна назвати всі малюнки?
          назвати предмет за їх призначенням (Як називають предмет, яким чешуть волосся?, Як називають предмет, у якому варять їжу?........................ )
          що робить або як пересувається( метелик - летить, риба - плаває,....)
          що роблять цим предметом.
6. Обстеження граматичної будови мовлення.
          опис сюжетних малюнків
          узгодження у числі (зошит - зошити)
          узгодження іменника з дієсловом у числі та роді (Що робить? Що роблять?)
          узгодження іменника з прикметником у числі та роді ( Які вони? ( червона спідниця, червоний м'яч,... гумовий м'яч.)
          зменшувальна форма слова (гриб - грибок).
1.      Висновок логопеда. Запрошення на більш детальне обстеження.