понедельник, 27 августа 2012 г.

ЛОГОПЕДИЧНА РОБОТА ПРИ ЗАГАЛЬНОМУ НЕДОРОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ


Основним  завданням  логопедичної  роботи   для дітей із загальним недорозвитком мовлення є корекція та розвиток мовлення, адже значним контингентом логопедичних груп є дошкільники, у яких спостерігаються порушення всіх компонентів мовленнєвої системи при наявності збережених слуху та інтелекту. (Л.С.Волкова,  Р.Є. Левіна, Н.С. Жукова, Є.Ф.Соботович, Г.В.Чиркіна, Т.Б. Філічева.)
Дослідники (О.М. Мастюкова, Ю.В. Рібцун, М.В. Рождественська, Є.Ф.Соботович, В.В. Тарасун) вказують на різний рівень сформованості  у дітей із ЗНМ психічних функцій у цілому та інтелектуального розвитку зокрема. Мовлення є продуктом мовленнєвої діяльності, складним і багатостороннім психічним процесом.
Структура  мовленнєвої діяльності включає в себе сукупність умінь, операцій та навичок, які поступово формуються у дитини  в процесі розвитку. Вони сприяють засвоєнню мови т а її використанню з метою спілкування дитини з оточуючим світом.
Вивчення психолінгвістичного підходу щодо  розуміння структури мовленнєвої діяльності дозволило виявити диференційовані механізми мовленнєвих порушень і на цій основі розробити систему корекційно-розвивальнрго навчання з розвитку мовленнєвої функції у зазначеної категорії дітей. Застосування міждисциплінарного підходу дозволили підвищити ефективність діагностичної, прогностичної, корекційної та профілактичної роботи з дітьми із ЗНМ.
Методологічною основою розробленого програмно-методичного комплексу стали:
- концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушенням мовленневого розвитку (Є.Ф. Соботович);
- нормативні показники і критерії оцінки мовленнєвого розвитку дошкільників  (Є.Ф. Соботович);
- концепція про структуру мовних знань, механізми їх засвоєння та особливості оволодіння мовленнєвою діяльністю на практичному рівні в процесі нормального і порушеного онтогенезу (Л.С. Виготський, М.І. Жинкін, Н.С. Жукова, Л.Є. Левіна, О.О. Леонтьєв та ін.);
- психолінгвістичний підхід до аналізу та корекції порушень мовленнєвого розвитку дитини (Л.С. Виготський, О.О. Леонтьєв, О.М. Шахнорович та ін.).
Зміст корекційного навчання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку із ЗНМ був розроблений із урахуванням основних загальнодидактичних та спеціальних принципів у відповідності програмним вимогам загальноосвітніх дошкільних навчальних закладів (Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», програмам виховання дітей дошкільного віку «Дитина», «Малятко», «Українотворець».
Клінічні картини ЗНМ

Під загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) у дітей з нормальним слухом і збереженим інтелектом розуміють таку форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так і до смислової сторони мовлення. При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння і використання дітьми цієї категорії лексики та граматики рідної мови.
Недорозвинення мовлення має різне походження і різну структуру аномальних відхилень. Але в усіх дітей із ЗНМ є типові відхилення, які вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Однією з провідних ознак є пізній початок мовлення, при якому перші слова з’являються у 3-4 роки, а іноді після 5. Без спеціального навчання мовна активність таких дітей поступово знижується.
До ЗНМ призводять різні несприятливі впливи як у внутріутробному розвитку (інфекції під час вагітності, токсикози, несумісність крові за резус-фактором, або груповою належністю крові, захворювання  ЦНС, вживання матір’ю алкоголю, нікотину, наркотичних засобів), а також під час пологів (родова травма, асфіксія). У таких дітей ЗНМ поєднується із синдромом рухової загальмованості, афективної збудливості, вкрай низької розумової працездатності.
Внаслідок мовленнєворухових порушень, пов’язаних з органічним ураженням, або недорозвиненням певних відділів  ЦНС, виникають недоліки вимови, виражені у різному ступені, а також труднощі сприймання звуків. Порушення взаємодії між слуховим і мовленнєворуховим аналізатором призводить до недостатнього оволодіння звуковим складом слова, а це гальмує накопичення словникового запасу, формування граматичної будови мови, опанування письмом та читанням.
У логопедії умовно виділені три рівні ЗНМ, серед яких перші два характеризують більш глибокі ступені порушення мовлення, а на третьому більш високому рівні, у дітей залишаються лише окремі прогалини у розвитку звукової сторони мовлення, словникового запасу і граматичної будови.              
Дослідження вчених  (Р.Є. Левіна, Н.С. Жукова, Є.Ф. Соботович, Г.В.Чиркіна, Т.Б. Філічева) дозволили виявити системне порушення мовленнєвої діяльності і знайти типові прояви недоліків, що притаманні  дітям з ЗНМ .
Для І-го рівня ЗНМ характерні такі ознаки:
активний словник  перебуває в зародковому стані; він складається із звуконаслідувань, слів-белькотінь, невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі і недиференційовані;
пасивний словник ширше активного, але розуміння мовлення поза ситуацією досить ускладнене. Фразове мовлення практично відсутнє.
Здібність сприймати звукову і складову структуру слова не сформована.
ІІ рівень ЗНМ
Діти володіють побутовим словниковим запасом  (здебільшого пасивним). Активний словник розширюється за рахунок використання деяких прикметників і прислівників; відбувається збагачення мовлення за рахунок використання окремих форм словозміни. Спостерігаються спроби змінити слова за родами, числами, відмінками, дієслова за часом, але ці спроби є невдалими. Починають користуватися фразою, зв’язне мовлення у зародковому стані; покращується розуміння мовлення; вимова звуків і слів значно порушена.

ІІІ рівень ЗНМ має такі особливості:
На фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання і неточне використання багатьох побутових слів. В активному словнику переважають іменники і дієслова. Мало слів, які характеризують якості, ознаки предметів і дій, допускають помилки у використання простих прийменників і не використовують складні; спостерігається недостатня сформованість граматичних форм мови – помилки у відмінкових закінченнях, змішування часових та видових форм дієслів, помилки в узгодженні, не користуються спотворенням; в активному використовують прості речення. Відмічається повне невміння поширювати речення та будувати складні; у більшості дітей зберігаються недоліки вимови звуків і порушення структури слова, що спричиняє труднощі в оволодінні звуковим аналізом і синтезом слів;
розуміння побутового мовлення хороше, але виявляється незнання окремих слів і значень, змішування смислових значень слів, близьких за звучанням, недостатнє оволодіння багатьма граматичними формами.
Отже, експресивне мовлення дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня може слугувати засобом спілкування лише за певних умов, які вимагають постійної допомоги у вигляді додаткових питань, підказок, заохочень з боку логопеда, вихователя, батьків.
Логопедична робота з подолання ЗНМ здійснюється шляхом використання поетапної системи формування мовлення з урахуванням закономірностей його розвитку в нормі.
На другому етапі навчання (ІІ рівень ЗНМ) основним завданням є формування у дітей здібностей до засвоєння елементарних мовних узагальнень. Корекційна робота ведеться за такими напрямками:
формування предметного предикативного словника імпресивного  мовлення;
розвиток кількісного і якісного словникового запасу;
формування граматичних категорій словозміни та словотворення на рівні словосполучення та речення;
формування синтаксичної структури речення;
формування зв’язного мовлення;
корекція порушень фонетико-фонематичної системи мовлення.

Корекційна  робота з дітьми із загальним недорозвитком мовлення.

Заняття проводять індивідуально та по підгрупах 3-4 дітей  по 20-25 хв. Логопедичні заняття є основною формою корекційного навчання, на основі яких здійснюється розвиток всіх компонентів мови. Корекція звуковимови передбачає уточнення вимови голосних і приголосних звуків раннього онтогенезу та формування правильної артикуляції відсутніх звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизацію та диференціацію в різних фонетичних умовах. Відбувається розвиток фонематичного слуху,  фонематичних уявлень, простих форм фонематичного аналізу (виділення наголошеного голосного на початку слова, виділення звука в слові, виділення першого та останнього звука в слові. Становлення вимовної сторони мовлення тісно пов’язане з формуванням складової та ритмічної структури мовлення. Закріплюються навички правильного чіткого відтворення 3-4 складних слів різної звуконаповнюваності.  Але вправи проводяться на матеріалі тих звуків, які правильно вимовляються.
На третьому етапі (ІІІ рівень ЗНМ) навчання головним завданням є розвиток зв’язного мовлення, тобто повне послідовне системне викладення думки (переказ побаченого, прочитаного, почутого, будь-яку подію, яка відбулася на основі подальшого розширення і уточнення словника імпресивного та експресивного мовлення, можливосі диференційованого використання граматичних форм слова та словотворних моделей різних синтаксичних конструкцій. Таким чином корекційно-логопедичний вплив спрямований на розвиток різних компонентів мовленнєвої здібності (фонетичного, лексичного, словотворного, морфологічного, семантичного). Більш ефективне оволодіння усним мовленням дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня, їх підготовку до навчання грамоти забезпечує формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.
Корекція і розвиток усного мовлення даної категорії дітей відбувається не лише на основі наслідування мовним зразкам, виконання різного роду мовленнєвих вправ та й на основі усвідомленого формування мовних узагальнень, розвитку ставлення до мовлення, як до мовної дійсності. Проводиться робота, спрямована на елементарне усвідомлення звуків мовлення, слів, речень. Корекційна робота на цьому етапі проводиться з урахуванням принципу взаємопов’язаного формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мови. Логопедичні підгрупові заняття поділяються на два типи: формування лексико-граматичних засобів мови і розвиток зв’язного мовлення та формування звукової сторони мовлення і плануються з урахуванням завдань і змісту кожного періоду навчання. Основна мета занять – забезпечити перехід від накопичених уявлень і пасивного мовленнєвого запасу до активного використання мовних засобів.
Зміст корекційного навчання включає розширення і уточнення пасивного і активного словника, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприймання, диференціювання та правильного використання граматичних форм словозміни і словотворення, різних типів синтаксичних конструкцій, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико-фонематичної сторони мовлення. Засвоєні системи мають бути включені в безпосередні спілкування в нових ситуаціях і в різних видах діяльності.
На третьому етапі іде робота над удосконаленням словника  експресивного мовлення, уточненням значень слів над семантизацією лексики. Навчають використовувати слова, які позначають матеріал, слова з протилежним та схожим значенням. Багатозначні слова, слова з переносним значенням. Формують уміння використовувати слова, які позначають особистісні характеристики, слова з емоційним значенням. Навчають осмисленню образних висловів в загадках, казках, прислів’ях, приказках.
Формування граматичної правильності мовлення відбувається на основі попередньо засвоєного матеріалу з лексики і фонетики. Використовують вправи на розрізнення і співставлення форм слів. Навчають розрізняти закінчення іменників, дієслів, однини і множини, відмінкові зміни одного й того ж слова. Навчають правильного використання іменників, утворених за допомогою непродуктивних суфіксів (иц/я/к продавщиця, лікарка), зменшено-песливих прикметників за допомогою суфікса (еньк/ий), відносних прикметників від основ іменників за допомогою суфікса (ов) ( медовий, горіховий), суфіксі (яч/ч) з чергуванням приголосного. Особливу увагу звертають на засвоєння споріднених понять (ліс, лісник). Утворюють порівняльні ступені прикметників та прислівників (високий, вищий, найвищий), навчають творенню складних слів (довговухий, чорноокий).
У дітей розвивають навички правильної побудови простих поширених речень, речень з однорідними членами, простих складносурядних та складнопідрядних речень із використанням сполучників причини, мети, умови і часу.
У формуванні зв’язного мовлення удосконалюють навички описових розповідей, переказу літературних творів та народної творчості, творчого розповідання на основі творчої уяви з використанням набутих знань.
Корекція порушень ФФН мовлення дітей з ІІІ рівнем ЗНМ передбачає формування правильної артикуляції відсутніх та порушених у вимові приголосних звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизація та диференціація у різних фонетичних умовах. Розвивають слухову та слуховимовну диференціацію звуків, формують здібності здійснювати складні форми фонематичного аналізу та синтезу (знаходити місце звука у слові, послідовність і кількість звуків у слові) з урахуванням поетапного формування розумових дій. Удосконалюють навички утворення слів різної звуко-складової структури (ізольованих і у різних фонетичних контекстах). Знайомлять дітей з поняттями «речення», «слово», «звук», «склад».
Планування корекційно-виховної роботи проводиться з урахуванням індивідуальних здібностей дітей.
Пріоритетні завдання логопедичної корекції:
-    розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма;
-   формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мови, із зв’язного мовлення;
-       формування комунікативних умінь;
-       розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;
-       вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого
мовлення;
-         розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо);
-         розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, уява тощо);
-         подолання порушень усного і писемного мовлення .
Основні структурні компоненти професійної діяльності:
-         діагностична діяльність;
-        складання індивідуальних корекційних навчальних планів з кожною дитиною;
-    надання порад і консультацій батькам і педагогам, залучення батьків до активної співпраці;
-   співпраця з психологом, вихователем, щодо корегування педагогічного, корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення;
-    аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів;
-      участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта;
-      пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

Пальчикова гімнастика
Пальчикова гімнастика  –  особливий вид вправ на розвиток дрібної моторики, який не схожий на інші ігри дітей. Будь - який малюк , ще не вміючи розмовляти, радісно реагує на « Сороку - ворону » або « Куй, куй чобіток ». Йому приємно відчувати ніжний дотик  маминих  рук, чути її лагідний голос, весело грати з нею. Діти із задоволенням і радістю спостерігають за тим, як їх пальчики з легкістю перетворюються на тварин , різні речі та явища. Попри  те , що грати з пальчиками цікаво і весело, ці вправи мають величезний вплив на загальний розвиток дитини, а саме:
- розвивають координацію рухів , дрібну моторику рук;
- розвивають пам`ять , уяву та інші довільні когнітивні процеси;
- підвищують функціональну активність мозку;
- усувають емоційну напругу , підтримують життєвий тонус.
Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція , схеми людського тіла , а мовні реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.
Загальний недорозвиток мовлення є складним системним мовленнєвим порушенням, яке затримує, уповільнює та спотворює спонтанний мовленнєвий розвиток, внаслідок чого різні ланки мовленнєвої системи залишаються несформованими.
Для дошкільників із ЗНМ є характерними:
-     стійка і тривала відсутність наслідування мовлення дорослих та появи нових лексем;
-       труднощі вибору фонем і порядку встановлення їх розташування;
-   відтворення, в основному, скорочення слів за рахунок пропуску окремих фрагментів;
-      численні аграматизми;
-   значна диспропорція у формуванні інпресивного та експресивного мовлення;
-   труднощі у програмуванні висловлювання і синтезуванні окремих структурних елементів в єдине ціле;
-       низька мовленнєва активність.
Це свідчить про несформованість мовних операцій процесу породження мовленнєвих висловлювань при відносній збереженості смислових та сенсомоторних операцій (Б.М. Гріншпун, О.М. Мастюкова, Т.Б. Філічова, Є.Ф.Соботович та ін.)
Знання особливостей мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку із ЗНМ виявляються важливими та необхідними як для більш глибокого розуміння дітей цієї категорії, з’ясування психологічних механізмів мовленнєвих порушень, так і для створення нових підходів до визначення найбільш оптимальних та адекватних напрямів корекційно-розвивального та попереджувального навчання дошкільників.

Комментариев нет:

Отправить комментарий