пʼятницю, 18 листопада 2011 р.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЛОГОПЕДИЧНІ ПУНКТИ СИСТЕМИ ОСВІТИ

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом Міністерством освіти України
№135 від 13.05.93 р.
 

 
1.Загальні положення
 
1.1.Відповідно до наказу Міністерства освіти України “Про затвердження Положення про логопедичні пункти системи освіти” від 13.05.1993 р. №135, основним завданням логопедичного пункту є усунення різних порушень усної і писемної мови, запобігання різних відхилень мовного розвитку учнів, пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків.
1.2. Логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою в межах асигнувань, передбачених у бюджеті для цієї мети.
Тривалість робочого тижня логопеда – 18 годин. Підготовка до занять, робота з документами проводиться у неробочий час.
 
2. Організація логопедичної роботи
 
2.1. На логопедичні пункти зараховують учнів загальноосвітніх шкіл, що мають різні відхилення мовного розвитку, виявлені учителем-логопедом або лікарем районної поліклініки.
На логопедичні пункти насамперед приймають дітей, мовні вади яких перешкоджають успішному навчанню. Мова навчання на логопедичному пункті визначається відповідно до Закону України про мови.
Прийом учнів з вадами мови на логопедичні пункти проводиться протягом усього навчального року в міру звільнення місць.
2.2. Обстеження учнів для зарахування їх на логопедичний пункт проводиться з 1 по 30 вересня і з 1 по 30 травня.
Логопед веде список дітей з вадами мови. Відомості про них подаються в орган державного управління освітою, у віданні якого перебуває логопедичний пункт.
Логопеди обстежують направлених до логопедичного пункту дітей які зараховуються у перші класи шкіл. З дітьми, що мають мовні порушення, логопеди проводять корекційні заняття.
Відомості про дітей, зарахованих на логопедичних пункт, логопед занотовує у мовній картці.
2.3. Початок і закінчення навчального року встановлюється відповідно до Положення про середній навчально-виховний заклад України.
2.4. На логопедичному пункті одночасно працює 25-30 дітей. Заняття з ними, як правило, проводять у години, вільні від уроків.
Основна форма організації навчально-корекційної роботи – групові заняття. Наповнюваність груп – 4-5 чоловік.
2.5. На логопедичному пункті комплектують такі групи: з вадами читання і письма, зумовленими порушеннями мовного розвитку, з відхиленнями фонетичного і лексико-граматичного розвитку (нерізко виражений загальний недорозвиток мови), із заїкуватістю, з вадами вимови окремих фонем.
По можливості до груп добирають дітей з однорідними порушеннями мови й однакового віку. Допускається комплектування груп учнів з різних класів.
2.6. Заняття з кожною групою дітей на логопедичному пункті проводять 2 рази на тиждень (через день) і відмічають у журналі обліку відвідування.
Тривалість логопедичних занять для кожної групи – одна академічна година (45 хвилин).
З учнями, у яких наявні порушення будови артикуляційного апарату, проводять індивідуальні заняття 2 рази на тиждень по 15-20 хвилин з кожною дитиною.
2.7. Навчальний матеріал (слова, тексти, малюнки тощо), що використовується для виправлення мови, має відповідати навчально-корекційним завданням, вікові й рівню загальноосвітньої підготовки дітей.
2.8. Результати логопедичних занять відмічають у мовній картці дитини і доводять до відома класного керівника та батьків.
2.9. У разі потреби дітей з вадами мови логопед направляє до районної поліклініки для обстеження лікарями-спеціалістами (невропатологом, психоневрологом, отоларингологом та ін.). Висновки лікарів спеціалістів занотовуються у мовній картці дитини.
2.10. Відповідальність за обов’язкове відвідування учнями логопедичних занять, а також за додержання розкладу занять покладається на вчителя-логопеда, класного керівника та адміністрацію школи де навчаються ці учні.
2.11. Випуск дітей із логопедичного пункту проводиться протягом усього навчального року після усунення в них дефектів мови.
 
3. Учитель-логопед
 
3.1. Учителями-логопедами призначають осіб, які мають вищу дефектологічну освіту.
3.2. Учителі-логопеди призначаються і звільняються в порядку, встановленому для вчителів загальноосвітніх шкіл.
3.3. Праця вчителів-логопедів, які працюють на логопедичних пунктах, оплачується в установленому порядку відповідно до чинного законодавства.
3.4. Учитель-логопед веде заняття з дітьми по виправленню дефектів усної і писемної мови, сприяє подоланню зумовленої ними неуспішності з рідної мови, здійснює систематичний зв’язок з класними керівниками учнів, що відвідують логопедичний пункт, складає щорічний звіт про роботу і подає його у відділ освіти, бере участь у засіданнях методичних об’єднань учителів-логопедів, здійснює зв’язок з дошкільним закладом, лікарями-спеціалістами районної поліклініки, веде пропаганду логопедичних знань серед батьків, надає батькам консультації: які занотовуються у журналі обліку консультацій.
учитель-логопед зобов’язаний систематично підвищувати свою кваліфікацію. Логопед проходить перепідготовку та атестацію у порядку, передбаченому для вчителів-дефектологів.
3.5. Для вчителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачено всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для учителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.
 
4. Керівництво та контроль за логопедичною роботою
 
4.1. Безпосереднє керівництво і контроль за логопедичною роботою учителів-логопедів здійснюють органи державного управління освітою, у віданні яких перебуває логопедичний пункт.
 
5. Приміщення, обладнання і фінансування логопедичного пункту
 
5.1. Логопедичний пункт може розміщуватися у приміщенні дитячого садка або однієї із загальноосвітніх шкіл.
5.2. Логопедичний пункт, розміщений у школі, вважається класом-комплектом при встановленні штатів школи тільки стосовно кількості ставок робітничого і обслуговуючого персоналу.
5.3. Для логопедичного пункту виділяється кабінет площею не менше 20 м, який відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.
Логопедичний пункт забезпечується спеціальним обладнанням.
На районні (міські) органи державного управління освітою покладається відповідальність за обладнання логопедичного пункту, санітарне утримання і ремонт приміщення. Логопедичний пункт фінансується відділом освіти, у віданні якого він перебуває.

четвер, 10 листопада 2011 р.

Послідовність дій навчального закладу для організації індивідуального навчання



Подача заяви батьків до управління освіти про можливість організації індивідуальної форми навчання за місцем проживання.
Подача в школу: заяви батьків або осіб, які їх замінюють, витягу з протоколу  психолого-медико-педагогічною консультації з рекомендацією навчання за програмою спеціальної школи
Розгляд поданих документів про можливість організації індивідуальної форми навчання по програмі спеціальної школи на засіданні педагогічної ради школи.
Розробка навчального плану на основі відповідного Типового навчального плану, погодження його на спільному засіданні ради та педагогічної ради закладу, затвердження відділом освіти.
Подання документів  до управління освіти ( заява батьків, подання про організацію індивідуального навчання  на імя начальника управління освіти.
Видача наказу  управління освіти
Видача наказу по школі « Про організацію 
 індивідуального навчання...»
Розробка розкладу занять, погодження його з батьками учня і затвердження директором закладу та педагогічної ради закладу
Визначення вчителів, які здійснюватимуть навчання та розподіл тижневих годин між ними, затвердження тижневого навантаження відділом освіти.

вівторок, 8 листопада 2011 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо організації та проведення індивідуального навчання вдома учнів, які мають вади у психічному чи фізичному розвитку




               І. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
 Індивідуальне навчання організовується відповідно до закону України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Положення про індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти», затвердженого наказом Міністерства освіти України, та інших актів чинного законодавства від 01.07.1993 p. № 230.
Індивідуальне навчання здійснюється до виповнення учням 15-ти років. Для дітей, які потребують соціальної допомоги та реабілітації за рішенням місцевого органу державного управління освіти строк індивідуального на­вчання може бути змінений. Для вирішення цього питання школа до 1 ве­ресня кожного навчального року повинна подати списки учнів, яким виповнилось 15 років, до місцевого органу державного управління освіти і отримати дозвіл на подальше навчання цих учнів.
Підставою для організації індивідуального навчання хворих учнів є:
1. Довідка районної лікувально-консультативної комісії за підписом 3-х членів комісії.
2. Заява батьків з проханням зарахувати учня до школи.
3. Копія свідоцтва про народження дитини.
4. Направлення міського або районного органу державного управління освіти.
Довідка лікувально-консультативної комісії та заява батьків поновлюєть­ся щорічно. За наявності цих документів педагогічна рада вирішує питання про зарахування учня до школи, яке затверджується місцевим органом державного управління освіти. Після цього видається наказ по школі «Про зарахування до школи учнів, що потребують індивідуального навчання в ___ н/році». Копія цього наказу передається в бухгалтерію місцевого ор­гану державного управління освіти.
Після зарахування учня до школи наказом по школі призначається вчи­тель або кілька вчителів для його навчання вдома. У пояснювальній записці до навчального плану спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з наслідками поліомієліту і церебральним паралічем на 1998-1999 на­вчальний рік сказано, що кількість тижневих годин на індивідуальне на­вчання не може бути більшою 0,5 ставки вчителя, тобто в початкових класах — 10 годин, а в середніх та старших — не більше 9 год. Школи, до яких прикріплені такі учні, повинні вирішувати це питання в місцевому органі державного управління освіти.
Оплата праці педагогічних працівників здійснюється на загальних під­ставах відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої Міністерством освіти і науки України.
В окремих випадках (залежно від захворювань дитини) кількість тижне­вих годин може бути збільшена за рахунок грошових надходжень від під­приємств, організацій, приватних осіб тощо.
Вчитель, який призначений для навчання учня вдома, складає розклад уроків та графік роботи, який погоджується із заступником директора школи з навчально-виховної роботи і затверджується директором. Після цього він доводиться до відома учнів та їхніх батьків. Примірник цих документів зберігається в заступника директора з навчальної роботи для здійснення перевірки роботи вчителя.

II. ВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Навчання осіб, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, здійс­нюється за індивідуальним планом, що складає вчитель, який проводить на­вчання з урахуванням психофізичних особливостей учнів.
За рішенням педагогічної ради, щоб не дублювати календарні плани, учитель записує план у класному журналі обліку занять з даним учнем, потім простав­ляється тільки дата проведення занять та оцінки з кожного предмета.
Індивідуальні плани роботи вчитель складає відповідно до навчальної програми для даного класу.
Складений план перевіряє і затверджує заступник директора з навчальної роботи. Класний журнал є документом для оплати праці осіб, які здійсню­ють індивідуальне навчання. Дата проведення кожного уроку повинна бути записана в класному журналі. Якщо вчитель проводить спарені уроки, то в журналі двічі ставиться дата проведення. У класному журналі вчитель зали­шає графу «Для приміток». У цій графі записуються заміни уроків іншими вчителями, якщо вони були. У кінці кожного місяця вчитель індивідуаль­ного навчання звітується заступникові директора з навчальної роботи про виконання програми з даним учнем Після цього заступник директора складає табель на оплату вчителеві.
У кінці кожного навчального року індивідуальний план роботи (журнал) з учнем, що навчається вдома, вчитель здає в навчальну частину. Після пе­ревірки заступником директора з навчальної роботи виконання програми журнал здається в шкільний архів.
Кожного школяра індивідуального навчання заносять у списки учнів класу, до якого він прикріплений. Учитель дає відомості про свого учня класному керівникові або класоводові, який записує одержані відомості про учня в класному журналі до графи «Відомості про учнів». У шкільному класному журналі виставляються оцінки тільки за чверть і річні, а також робиться запис рішення педагогічної ради про переведення учня до наступ­ного класу.
Учитель індивідуального навчання оформляє особову справу на учня. В особовій справі записуються дані про учня, виставляються річні оцінки, вкладається направлення учня до школи та копія свідоцтва про народження.
Після закінчення учнем 1-го, 4-го та випускного класів у особовій справі пишеться коротка характеристика на учня. Ведення особових справ вчителем контролюється заступником директора з навчальної роботи Особові справи учнів індивідуального навчання зберігаються у секретаря школи.
У щоденнику учня, який веде він сам, якщо може самостійно писати, за­писуються домашні завдання. Якщо учень має тяжкі розлади рухів і писати не може, щоденник заповнює вчитель.
Відповідно до Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтер­нат України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку тривалість уроку у підготовчому класі — 30 хвилин, 1-2-му — 35 хвилин, 3-му — 12-му класах — 40 хвилин. На кожному уроці після 15-20 хвилин занять проводиться п'ятихвилинна фізпауза з використанням лікувально-коригуючих вправ.

III. ОБСТЕЖЕННЯ ВЧИТЕЛЕМ УЧНІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ВДОМА
Перед складанням індивідуального плану роботи з учнем на навчальний рік учитель повинен ознайомитись із станом рухових функцій верхніх кін­цівок дитини, провести логопедичне обстеження та вивчити інтелектуаль­ний розвиток дитини.
Тільки після вивчення індивідуальних особливостей учня, на основі на­вчальної програми складається план індивідуальної роботи на весь рік
У процесі проведення обстежень учитель звертає увагу на основні мо­менти навчальної діяльності учня: працездатність, активність, цілеспрямо­ваність, наявність або відсутність планових дій. Відмічаються особливості уваги, пам'яті. При обстеженні пам'яті звертається увага на стан короткотривалої та довготривалої пам'яті, перевагу механічної або логічної, стан зорової, слухової і моторної пам'яті. На основі отриманих даних в учителя склада­ються уявлення про інтелектуальний розвиток учня з церебральним па­ралічем. В усіх випадках визначаються найбільш дефектні і найбільш збережені функціональні системи і з опорою на останні вчитель будує навчальний процес. У разі виявлення в учня зниженого інтелекту вчитель радить батькам зробити обстеження дитини з метою установити діагноз медико-педагогічною комісією.

IV. КОРЕКЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Дитячий церебральний параліч за останні роки став одним із найбільш поширених захворювань центральної нервової системи в дитячому віці в усіх країнах світу. Це захворювання важко інвалідизує дитину, не тільки вражаючи рухову систему, а й викликає порушення мови та інтелекту. Як­що дитина має важкі ураження рухової системи і рука її зовсім не підго­товлена до письма, то рішенням педагогічної ради школи такий учень звільняється від оцінювання письмових робіт і з ним проводиться усне вивчення грамоти й української мови. Паралельно з цим проводяться впра­ви для підготовки руки до письма.
Навчання письму можна починати тільки після підготовки руки до письма, після розвитку диференційованої діяльності пальців. Тривалий час перед початком роботи з опанування рухів, потрібних для письма, учень навчається контролю за роботою м'язів пальців при змиканні кінчиків нігтьових фалангів І, ІІ, III пальців, почерговому згинанню та розгинанню пальців, утриманню олівця в повітрі. Далі починається робота зі стабілізації утримання олівця в пальцях, для чого підбирається максимально вигідне для функції положення кисті. В цей час учитель та батьки повинні при­ділити велику увагу розвиткові дрібної моторики пальців рук. Для цього можна рекомендувати таким дітям перекладати предмети з однієї коробки в іншу, починаючи від яблук і закінчуючи горохом, ліпити з пластиліну, глини, а також роботу з мозаїкою.
У період навчання грамоти діти, які не можуть писати, можуть вико­нувати завдання на магнітній дошці. Ця робота допомагає вчителеві пере­віряти знання учнів, а учням — розвивати дрібну моторику кистей верхніх кінцівок.
Кожний урок, який проводить учитель вдома, повинен мати корекційний характер. Починати урок потрібно з психологічної підготовки учня до роботи. Після цього обов'язково проводиться логопедична гімнастка. Вчи­тель, який працює з хворий учнем на ДЦП, систематично консультується з логопедом щодо проведення артикуляційної гімнастики. Після 15-20 хви­лин уроку проводиться фізкультхвилинка, яка триває 5 хвилин. Для пра­вильного проведення фізкультхвилинки потрібно радитися з учителем фізкультури та інструктором ЛФК, які працюють у школі-інтернаті. Оскільки досягти позитивних результатів у навчанні хворого учня на ДЦП можна лише за умови співпраці вчителя індивідуального навчання, логопеда, ін­структора ЛФК, вчителя фізкультури, лікаря школи.
Діти з церебральним паралічем, які навчаються в домашніх умовах, мають тяжкі порушення рухового апарату. В основному це діти, які прикуті до ліжка. Вони не мають можливості спілкуватися з однолітками, та чужими дорослими людьми. Тому зв'язна мова цих дітей часто не розвинута,  словниковий запас бідний. Ці моменти тежповинен врахувати вчитель при складанні індивідуального плану роботи. 

Методичні рекомендації щодо складання індивідуальних навчальних планів для організації навчально-виховного процесу за індивідуальною формою


           Відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», з метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти та Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.01.2003 року №9/7330  індивідуальне навчання здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності. Право на індивідуальне навчання мають учні, які потребують корекції фізичного та (або) розумового (психічного) розвитку (у разі якщо батьки, або особи що їх замінюють, відмовляються направляти дитину до відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату).
          Індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти є однією з форм організації навчально-виховного  процесу  і впроваджується  для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з урахуванням індивідуальних особливостей та   стану здоров'я, демографічної ситуації, організації  їх навчання.
          Навчання осіб, які потребують соціальної допомоги та реабілітації,
             здійснюється за індивідуальним планом, що складає вчитель,
            який проводить навчання з урахуванням психофізичних особливостей учнів.            
          Індивідуальний навчальний план (ІНП) – це один з найважливіших інструментів у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Індивідуальний навчальний план – це формальний документ, який містить детальну інформацію про дитину і послуги, які вона має отримувати. Він розробляється командою педагогів і фахівців та об’єднує їхні зусилля з метою розробки комплексної програми роботи з дитиною і, водночас, визначає, які саме послуги надаватиме кожний фахівець. Батьки є активними учасниками розробки індивідуального навчального плану, оскільки вони знають своїх дітей краще за інших. Індивідуальний навчальний план визначає необхідні адаптації/модифікації та слугує підґрунтям для подальшого планування навчальних занять. Він розробляється та реалізується для кожного учня з особливими освітніми потребами.
 Індивідуальні  навчальні  плани  складаються  на  основі типових  навчальних  планів,  затверджених  Міністерством освіти і науки, молоді та спорту  України. Освітній рівень учнів, які навчалися за індивідуальною формою, має відповідати вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти. Виконання індивідуального навчального плану та програм, досягнення учнів у навчанні фіксуються в окремих журналах встановленого зразка.
         Кількість годин для організації  індивідуального навчання  відповідно до кількості предметів
           інваріантної частини навчального плану визначається наказом директора
       та затверджується відповідним органом управління освітою, за умови виконання вимог 
          Державного стандарту початкової загальної  освіти, 
 Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти. 
        Розподіл кількості тижневих годин по предметах є орієнтовним. Залежно від діагнозу, інтегруватися можуть і інші навчальні предмети, як: образотворче мистецтво + музика; музика+ритміка+ЛФК; музика+ритміка+ЛФК+фізкультура і т.д.  Дуже важливим є збереження сумарної кількості годин, а саме:

·                           1 - 4 кл. – 10 год. на тиждень;
·                           5 - 9 кл. – 14 год. на тиждень;
·                           10 - 12 кл. – 16 год. на тиждень.
 
            Компоненти індивідуального навчального плану
            Під час створення індивідуального навчального плану головна увага звертається на розробку конкретних навчальних стратегій і підходів, а також системи додаткових послуг, які дадуть дитині змогу успішно навчатися у звичайному класі. Зазвичай, в індивідуальному навчальному плані містяться такі компоненти:
1. Інформація про дитину загального характеру: Ім’я дитини, її вік, адреса, телефон, імена батьків, порушення розвитку, дата зарахування дитини до школи, термін дії ІНП.
2. Поточний рівень знань і вмінь дитини. Наводяться відомості про рівень розвитку дитини, зафіксовані під час спостережень і досліджень: її вміння, сильні якості, стиль навчання (особливо якщо один зі стилів домінує), що дитина не вміє робити, у чому їй потрібна допомога тощо. У плані має бути зазначено, що турбує батьків. Має бути наведена інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на її здатність до успішного навчання у звичайному класі. Всі ці відомості мають бути максимально точними, оскільки вони є підґрунтям для подальшої розробки завдань.
3. Цілі і завдання. Саме вони мають допомогти дитині опанувати певні знання і вміння. Вони мають відповідати поточному рівневі розвитку учня. У визначенні цих цілей і завдань беруть участь всі особи, причетні до роботи з дитиною.
 Цілі – це твердження щодо бажаного результату. Вони можуть стосуватися знань, умінь, поведінки і мають бути чітко сформульовані, висловлені через позитивні твердження та бути зрозумілими всім, хто їх читає.
Завдання – це необхідні проміжні кроки на шляху до окресленої цілі, написані зрозумілими та простими термінами.Цілі мають бути визначені в усіх сферах, де спостерігаються відставання у розвитку (інтелектуальний, соціальний і емоційний розвиток, розвиток моторики, мовленнєві навички тощо).
4. Спеціальні та додаткові послуги. В навчальному плані мають бути передбачені заняття з відповідними фахівцями (з логопедом, фізіотерапевтом, психологом та іншими спеціалістами).
Вчителі та фахівці співпрацюють над інтегруванням додаткових послуг у навчальний процес. Іноді учень потребує більш інтенсивних або особливих послуг, які можуть надаватися лише у відповідному середовищі (наприклад, заняття з використанням спеціальної апаратури тощо). В цьому випадку доцільно домовитися з відповідним закладом, який може надавати такі послуги. В індивідуальному навчальному плані має бути визначена кількість і тривалість занять фахівців з дитиною.
5. Адаптації/модифікації. Відповідна адаптація середовища дає змогу дітям з особливими потребами навчатися у звичайному класі. При розробці плану необхідно звернути увагу на необхідне облаштування середовища; використання належних навчальних методів, матеріали та обладнання; урахування сенсорних та інших потреб дитини.
6. Термін дії ІНП. Зазвичай, індивідуальний навчальний план розробляється на один рік. Однак, члени групи з розробки індивідуального навчального плану(батьки, адміністратор, вчитель та ін.) можуть у будь-який момент запропонувати провести збори, щоб модифікувати план або скласти новий. Це може виявитися необхідним, наприклад, якщо:
·                     дитина досягла поставленої мети;
·                     у дитини виникають труднощі при досягненні визначених цілей;
·                     надійшло прохання збільшити кількість послуг дитині;
·                     дитину переводять до іншої школи;
·                     у дитини спостерігаються проблеми з поведінкою тощо.
Традиційно, розробку ІНП починають одразу після приходу дитини до класу, а термін дії плану закінчується через рік. Водночас, можна варіювати цей процес, пристосовуючи його до загального шкільного планування.
7. Інформація про прогрес дитини. Невід’ємною складовою процесу розробки ІНП є оцінка і збирання відомостей про успіхи учня. При цьому можуть збиратися зразки робіт дитини, результати спостережень, контрольні листки, описи поведінки, результати порівнянь з типовим рівнем розвитку, результати тестів тощо.

           Проведення комплексної оцінки сильних і слабких сторін дитини.
           Створенню індивідуального навчального плану для дитини з особливими освітніми потребами передує певний період оцінки, що дає змогу виявити особливості: поведінки, навчальних пріоритетів, конкретних вмінь, а також загального рівня розвитку учня. Ця інформація дає вчителю змогу відповідним чином побудувати навчальний процес, задовольнити потреби дітей і сприяти їхньому всебічному розвиткові. Також слід проводити формальну оцінку дітей з використанням спеціальних методик, до якої мають бути залучені батьки і фахівці. Під оцінкою слід розуміти процес збирання всебічної інформації про дитину, яка потім використовується для визначення сильних якостей учня та сфер, де він відстає. Процес оцінки має на меті визначення поточного рівня розвитку дитини, що дає змогу розробити відповідні навчальні плани та заходи. Процес оцінки учнів з особливими потребами має бути комплексним, спрямованим і більш точним, аніж процес оцінки дітей з типовим рівнем розвитку. Комплексність необхідна для того, аби найточніше визначити можливості дитини і всі сфери, де вона потребує допомоги.
           До цього процесу оцінки слід залучати фахівців з кількох дисциплін. Це має бути безперервний, колективний процес систематичних спостережень та аналізу. Результати, отримані під час лише одного спостереження тільки одним фахівцем, не можуть вважатися достовірними.
         Для створення ефективного індивідуального навчального плану потрібні спільні дії вчителів, батьків і фахівців. Слід запевнити батьків, що під час проведення оцінки дитини, аналізу результатів робіт увага звертатиметься на сильні якості учня; що це процес збирання інформації, яка допоможе вчителям і фахівцям працювати на користь дитини; що це засіб для розробки індивідуального плану, який повністю відповідатиме потребам дитини. Інформацію про дитину можна одержати з різних джерел – від батьків, дорослих (включаючи тих, з ким дитина живе), від самої дитини, від фахівців, які з нею працюють та інших. Фахівці можуть допомогти точніше визначити рівень розвитку та потреби дитини. Суттєво допомогти під час оцінки дитини можуть спеціалісти (логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, медики, психологи та ін.). Після завершення процесу оцінки всі, хто брав у ньому участь (вчителі, фахівці), аналізують результати.
           Отримавши результати комплексної оцінки, необхідно перейти до розробки індивідуального навчального плану.
               Відповідальні особи за розробку та реалізацію індивідуального навчального плану.
            Індивідуальний навчальний план  складається  командою, до складу якої входять: педагоги, які працюють з  учнем;фахівці, які будуть залучені до навчально-виховного процесу, батьки дитини та керівники закладу освіти. Складений та узгоджений з усіма членами команди індивідуальний навчальний план підписується директором закладу та батьками. Відповідальність за реалізацію індивідуального плану покладається на всіх членів команди. Відстеження перебігу виконання цілей, окреслених в індивідуальному навчальному плані, покладається на заступника директора (в його обов’язки входить вирішення питань інклюзивної освіти).
         
  Залучення батьків до розробки та подальшої реалізації індивідуального навчального плану.
             Участь батьків у розробці індивідуального навчального плану є надзвичайно важливою. Як зазначалося вище, батьки можуть надати інформацію про стан здоров’я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини.
У практиці залучення родин трапляються випадки, коли батьки не хочуть брати участь у розробці індивідуального навчального плану. Причини такої поведінки можуть бути різними: від небажання приділяти час власній дитині, до недовіри членам команди, підґрунтям якої є негативний попередній досвід спілкування з фахівцями і педагогами. В будь-якому випадку батьків необхідно підбадьорювати та заохочувати до участі.
             Структура навчально-корекційного заняття  
                 (індивідуальна форма навчання):
·                     психологічна підготовка (1-3 хв.);
·                     логопедична розминка (3-4 хв.);
·                     основна частина ( 20-25 хв.);
·                     фізкультхвилинка (2 хв.);
·                     заключна частина (4-6 хв.)

Корекційна спрямованість уроку передбачає:
- уповільненість процесу навчання;
- простіший, ніж у масовій школі, виклад навчального матеріалу;
- надання допомоги в диференціюванні зовнішньо схожих та відмінних      об’єктів, явищ,понять;
- наочний характер навчання;
- предметно-практичний характер навчання;
- залучення більш розвинутих здібностей дитини і подолання загальноїнедосконалості
  сенсорної та/або інтелектуальної сфери.

Комплексний характер навчально-корекційної роботи вимагає:
- взаємодію всіх педагогів, які працюють з учнем;
 - психолого-просвітницьку та консультативно-методичну роботу з сім’єю;
-правильне, педагогічно  виважене ставлення до хворої  дитини, усунення  шкідливих для дитини впливів;
-своєчасне надання логопедичної, медико-психологічної допомоги, спрямованої на виправлення порушень розвитку.

Основні завдання процесу навчально-корекційної  роботи:
- допомогти дитині пізнати себе;
- дати освіту, яка б відповідала її потенційним можливостям;
- адаптувати  до соціального оточення;
- обрати оптимальний режим інтелектуальних, емоційних, фізичних навантажень;
- навчити її бачити світ таким, яким його бачать інші.