Бісероплетіння

Тема: Бісероплетіння – як вид декоративно-прикладного мистецтва. Застосування виробів виготовлених із бісеру. Інструменти та матеріали для роботи із бісером. Нанизування бісеру.

Мета:  Навчальна – ознайомити з історичними відомостями про походження, виробництво й застосування бісеру; ознайомити матеріалами та інструментами, необхідними для бісерного плетіння; дати короткі відомості про техніки виготовлення бісерних виробів;

Розвивальна – розвивати вміння аналізувати, пояснювати, порівнювати; розвивати  художній смак; розвивати пізнавальний інтерес до навчального предмету; 

Виховна – виховувати повагу до традицій українського народу; виховувати вміння відчувати і розуміти прекрасне; формувати свідоме дотримання правил безпечної праці та санітарно гігієнічних вимог .

Тип уроку: вивчення нових знань.

Обладнання:  Зразки виробів з бісеру;

Ілюстрації з журналів, книжок;

Таблички з кольоровими позначками;

Бісер, січений бісер, стеклярус, голки, фурнітура для бісерних виробів.

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності учня. Пропоную учениці епіграфи та вислови до уроку, які записані на дошці: Бісер – це світ, у якому поєднуються найрізноманітніші сторони людського обдарування: майстерність виробника скла, вміння вишивальниці, фантазія художника. Бісер, палаючий різними вогнями, дарує відчуття особливої радості, чарівності, загадковості. Зараз ми переживаємо «бісерний бум», який зв’язаний з тим, що відомі кутюр’є стали активно використовувати вишивку бісером у своїх моделях, а як аксесуари до них пропонують вишукані прикраси з бісеру. За словами Коко Шанель, мода рано чи пізно виходить із моди, а стиль – ніколи. А що може бути стильніше за ексклюзивний, ручної роботи аксесуар? Протягом століть створювалось народне мистецтво, розмаїте й багатогранне. Виникло воно з любові до рідного краю, всього навколишнього світу і з потреби на тільки бачити і відчувати красу, а й творити її власними руками. Бісероплетіння міцно займає своє місце поряд з іншими видами декоративно-ужиткового мистецтва.

2. Представлення теми уроку та очікуваних результатів. Оголошую записану на дошці тему уроку. Залучаю учениці до спільного визначення очікуваних результатів уроку. Очікувані результати.

Нагадую учениці, що наприкінці уроку буду перевіряти наскільки вона досягли цих результатів.

3. Вивчення нового матеріалу. Виробництво бісеру На скляних заводах бісер виробляють способом витягування та видування з пофарбованого або емальованого скла товстостінних трубочок невеликого діаметра. Їх нарізають на маленькі шматочки так отримують січений бісер. Щоб округлити ці шматочки, їх поміщають в залізний розжарений циліндр, у якому міститься суміш піску та вугільного порошку. Циліндр швидко обертається, а кусочки округляються. Так отримують бісер. Нарізаючи скляні трубочки на більш довші шматочки, одержують стеклярус.

Застосування бісеру та короткі відомості про техніки виготовлення виробів з бісеру Види робіт із застосуванням бісеру: Низання. Ткання (ручне та на рамі з нитковою основою). Плетіння. Вишивка. В’язання (гачками та спицями з використанням бісеру). Виклацування на воску.

Бісероплетіння характеризується використанням великої кількості технік. За способом виконання нанизування розрізняють: - низання в одну нитку; - низання в дів нитки. До технік низання в одну нитку належать: «кривулька», «драбинка», «вінок», «ромб», «трикутник», «мозаїка», «зубці», «щільники», «петельки» та інші. До технік низання в дві нитки відносяться такі техніки: «в хрестик», «кільця», «ромби», «повороти», «квадрати», «ялинка», «піраміда», ажурні техніки. За кількістю використаних прийомів низання вироби з бісеру бувають: - прості – виконані тільки однією технікою; - складні – виконані двома і більше техніками. За кількістю рядів бісерні виробу бувають: - однорядні; - багаторядні. За виглядом бісерні вироби бувають: - щільні; - ажурні. Бісер – маленькі, злегка сплющені або круглі намистинки діаметром не більше 2 мм з отвором для нитки. Січений бісер – короткі трубочки (довжиною 2-3 мм), круглі або багатогранні. Стеклярус – довгі трубочки (довжиною 5 10 мм), круглі або багатогранні. Голки. Для бісеру використовують дуже тонкі голки №1 та №0 або японські голки №10, №11, №12. Для втягування нитки в голку користуються нитковтягувачем. Нитки. Для бісеру використовують будь-які міцні нитки: шовкові, нейлонові, капронові, за потребою резинові. Дріт спеціальний або мідний використовують для виготовлення об’ємних композицій, фігурок тварин, квітів. Волосінь використовують № 0,15 – 0,20. Ножиці використовують малі, схожі на манікюрні. Менажниця або серветка з м’якої тканини, на яку насипають бісер. Фурнітура: гвинтові застібки, замки Картьє, круглі застібки, швензи (застібки для сережок), застібки для кліпсів. Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги під час виготовлення виробів з бісеру:

1. Перед початком роботи підготувати робоче місце.

2. Сидіти прямо, не нахиляючи низько голову.

3. Роботу виконувати при достатньому освітленні.

4. Через кожні 40-50 хв роботи робити перерву на 5-10 хв.

5. голки зберігати в гольнику.

6. Не можна вколювати голку в одяг.

7. Не користуватися іржавими голками.

8. Не брати голку до рота.

9. Ножиці класти зімкнутими лезами на стіл.

10. передавати кільцями вперед, тримаючи за зімкнуті леза.

11. Роботу тримати на відстані 25-30 см від очей.

4. Закріплення нових знань учнів. Гра «Додатковий бал» Гра проводиться в усній формі. За правильну відповідь додається один бал до оцінки. 1. «Фальшиві перли» по-арабські називали … («бусер»). 2. Маленькі, злегка сплющені намистинки діаметром не більше 2 мм з отвором для нитки, називають … (бісером). 3. На скляних заводах бісер виробляють способами … (витягування та видування). 4. Короткі трубочки довжиною 2-3 мм, називають … (січеним бісером). 5. Для виготовлення бісеру використовують скло … (емальоване або пофарбоване прозоре). 6. Трубочки довжиною 5-10 мм, називають … (стеклярусом). 7. За способом низання розрізняють техніки низання … (в одну нитку, в дві нитки). 8. Простими називають вироби з бісеру, які … (виконані тільки однією технікою). 9. За виглядом бісерні вироби бувають … (щільні й ажурні). 10. Складними називають такі вироби, які … (виконані двома й більше техніками).

5. Підведення підсумків уроку.

6. Оцінювання результатів уроку

7. Заключне слово вчителя. Виготовлення виробів з бісеру завжди було одним із поширеніших і улюблених різновидів народної творчості. Ці витвори – це піднесений світ краси й фантазії, поетичного осмислення природи. Бісероплетіння – захоплююче заняття, що має не тільки практичну користь.

8. Домашнє завдання. Підготувати інструменти та матеріали для роботи з бісером.

Наочність для цього уроку використовувала з сайту:

Журавська А. Л. бісер.pptx - Google Drive

drive.google.com

Трудове виховання як засіб корекції для дітей з особливими освітніми потребами

В умовах спеціально організованого навчання, трудове виховання учнів розглядається як важливий засіб корекції, розвитку і формування особистості розумово відсталих учнів, підготовки їх до трудової діяльності після закінчення школи.

Роль фізичної праці в корекції розвитку учнів допоміжної школи важко переоцінити. Фізична праця вимагає від працюючого не тільки фізичного, а й розумового напруження, вона впливає на всі функції людського організму. Трудове навчання і виховання ефективно використовуються для формування в учнів таких важливих якостей особистості, як:

·         уміння працювати в колективі (зважати на інтереси його членів,   узгоджувати їх з власними інтересами);

·          уміння керувати собою в процесі праці.

Специфіка навчального процесу з дітьми з особливими освітніми потребами на уроках трудового навчання вимагає тісного зв’язку трудового виховання із загальноосвітніми навчальними предметами. Це – необхідна умова високої якості навчання і підготовки до самостійного життя дітей .

Зв’язок цей двобічний і взаємозумовлений. Як у процесі трудової діяльності систематично використовуються знання, здобуті на загальноосвітніх уроках (про міри часу, одиниці маси, довжини, про математичні, мовні та інші закономірності, властивості окремих предметів і явищ тощо), так і під час вивчення загальноосвітніх предметів використовуються вміння, набуті в процесі трудової діяльності (вміння вимірювати, обчислювати, розбирати, монтувати тощо).  Аби досягти корекційної мети, слід визначити відповідні методичні засоби (прийоми) тощо. Для формування розумових дій на уроках застосовую спеціальні навчально-практичні завдання (для уяви-пояснення, супроводжувані певними уточненнями, набуттям чуттєвого досвіду тощо). Для перевірки результативності роботи визначаю її показники. Якщо про ефективність навчання свідчать засвоєні учнями знання і способі дій, то дієвість корекції вимірюється за параметрами їх розвитку. Загальні ознаки розвитку особистості – це формування всіх структурних компонентів діяльності (ігрової, навчальної, особистісних творень. Показником розвитку дитини є усвідомлення знань і способів дій, які вона опанувала в процесі навчання і може використовувати на практиці.

Підготовка розумово відсталих дітей до посильної участі в суспільному житті, до праці, передбачає здійснення цілої системи корекційних міроприємств.

Важливо, щоб трудовий процес захоплював дітей, викликав у них позитивні емоції, бажання швидко в них включатись. Навколо кожного трудового завдання прагну створити хороший настрій, позитивну атмосферу.

Трудова естетика – це вміння гарно працювати, правильно організувати своє робоче місце, правильно розкладати інструменти, матеріали, акуратно прибирати відходи. При підведенні підсумків (оцінюванні, виявленні кращих робіт учнів) завжди звертати увагу на те, щоб виріб мав приємно-естетичний вигляд. З цією метою показую учням тільки естетично оформлені зразки виробів. Залучаю учнів і до художнього оформлення стендів, виробів. В цьому випадку активно розвивається уява, пам'ять, мислення. Виконана робота викликає в учнів відчуття задоволення, радості, особливо якщо робота приносить радість іншим.

Все це досягається на, так званих, уроках додаткової корекції знань і умінь, які дозволяють створити міцну основу для успішного навчання дітей.

Отже, корекція вад у розумово відсталих дітей, які її психічний розвиток в цілому, можливі за умови здійснення нею певної діяльності.

Найсприятливіші умови для опанування діяльністю учнями мають заняття із трудового навчання. Саме тут дитина діє в системі розгорнутих та зовні фіксованих вимог: виготовити кожний предмет за визначеними етапами діяльності, осмислити і зрозуміти сутність і значення кожного з них для ефективності праці.

Вчитель має спеціально організувати трудове навчання, оскільки учні усвідомлюють та опановують процес праці лише в разі необхідності.

Тому важливою умовою формування діяльності в учнів на заняттях з трудового навчання є керівництво процесом засвоєння кожного етапу:

• Аналізу
•  планування,
• організації,
• практичного виконання,
• самоконтролю
• послідовного їх здійснення під час виготовлення будь-яких об’єктів праці, а це і є основою корекції та розвитку всіх основних сфер психофізичного розвитку учнів з особливими потребами у навчанні та вихованні.

                                                                               Підготувала вчитель

Ридодубівської ЗОШ І-ІІ ступенів

                                                                                                                       Солтис Ірина Андріївна

Прийоми і методи для використання з дітьми із особливими освітніми потребами на уроках трудового навчання

Навчання дітей з особливими потребами здійснюється за  навчальними  планами,  програмами,  підручниками,  посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки  України для відповідних типів загальноосвітніх закладів, або  за індивідуальними програмами. Найважливіші  корекційні  вміння  учителя,  в  класі  якого  діти з  психофізичного розвитку:

Ø    вміння бачити відхилення в розвитку дитини;

Ø    провести  педагогічну  діагностику  разом  з  дефектологом і психологом;

Ø    спрогнозувати  шляхи  подальшого  розвитку  дитини  з  урахуванням наявного дефекту;

Ø    попередити  виникнення  порушень  розвитку вторинних відхилень;

Ø    визначити загальні і конкретні завдання корекційного навчання і виховання;

Ø    планувати окремі види корекційної роботи;

Ø    враховувати  в  навчально-виховному  процесі характерні для дітей з особливостями психофізичного розвитку  можливості  і  фактори  компенсації,  використовувати їх в корекційній діяльності;

Ø     відбирати  і  застосовувати  необхідні  для  вирішення корекційних  завдань  методи,  прийоми  і  засоби навчання,  виховання,  діагностики,  корекції, компенсації;

Ø    створювати  корекційні  умови  виховання,  навчання,  розвитку і соціальної адаптації дітей з особливостями  психофізичного  розвитку  для  засвоєння  ними  інтелектуального  і  морального  досвіду  в  поєднанні  з  засвоєнням мови і мовлення;

Ø     формувати позитивну мотивацію участі в корекційній  роботі у дітей з особливостями розвитку і виховувати  в  них  оптимізм,  бачення  життєвої  перспективи, відчуття успіху;

Ø    визначати  результативність  корекційної  роботи  на  всіх етапах педагогічної діяльності;

Ø    свідомо  і  критично  управляти  своєю  корекційною  діяльністю;

Ø    працювати  в  тісному  контакті  з  фахівцями:  дефектологом,  психологом,  логопедом,  медичними  працівниками, а також з батьками.

Ø     Корекційна  робота  повинна  бути  направлена  на  корекцію всієї особистості.

В корекційній роботі поряд з спеціальними вправами  необхідні вправи на:

o        зміцнення м'язів кисті руки, дрібної моторики пальців  рук;

o        розвиток орієнтування в просторі;

o         розвиток пам'яті;

o         розвиток мислення;

o        розвиток мовлення.

Для ефективної роботи з дітьми з особливими освітніми проблемами потрібно знати і орієнтуватися на такі рекомендації:

1.   Варто створити для роботи спокійну атмосферу:

–  міміка  та  пантоміміка  (жести)  відіграють  важливу

роль в установленні контактів;

–  жести  мають  носити  відкритий  доброзичливий

характер;

–  не  слід  перехрещувати  руки  на  грудях,  ховати  їх  за

спину або у кишені.

2. Варто  намагатися  налагодити  доброзичливий, партнерський контакт:

–  свою роботу треба починати з усмішки;

–  ні  в  якому  разі  не  можна  настроюватись  на  почуття

жалю  або  зверхності,  тим  паче  нехтувати  дитиною  -ваше обличчя і жести вас видають.

3.  Дитина-інвалід має своє психологічне життя:

–  потрібно коректно увійти у внутрішній світ дитини;

–  треба  м'яко  зацікавити  дитину  у  грі  або  іграшці,  завданні;

–  варто  використовувати  дидактичні  ігри,  роздатковий  матеріал, мозаїку, конструктор та інше;

–  у процесі гри доцільно включати елементи корекції

–  порушень мовлення;

–  дитина-інвалід піддається впливу страхів більше, ніж  здорова;

–  варто повсякчас підбадьорювати дитину;

–  слова  «не  вмієш»,  «злякався»,  «у  тебе  не  вийде»  потрібно виключити з розмови;

–  варто  постійно  тримати  дитину  у  полі  зору,  стежити  за  її  реакціями:  напруженість,  стереотипні  рухи,  невдоволені репліки мають бути поміченими;

–  слід  бути  насторожі,  якщо  дитина  голосно  сміється,  співає, залишаючись напруженою;

–  іноді  можуть  виявлятися  сексуальні  нахили  дитини.

Для того, щоб корекційна спрямованість навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку дала  позитивні  результати,  вчитель  повинен  знати  наскільки  вона  ефективна,  тобто  користовуватися  такими критеріями, як:

§     якісне і кількісне полегшення структури дефекту;

§      виправлення недоліків і перехід до скоригованої вади,  до позитивних можливостей дитини;

§     підвищення  рівня  актуального  розвитку  і,  як  наслідок, збільшення зони найближчого розвитку;

§      свідоме користування дітьми набутим досвідом;

§     накопичення  і  позитивна  зміна  властивостей особистості.

Під час практичного виконання завдання стараюсь, щоб кожен вихованець виконав завдання до кінця. При необхідності надаю індивідуальну допомогу.

Загальна допомога полягає у коротких зауваженнях: „Подумай”, „Не спіши”, „Пригадай”, у схваленні наміру, найнезначніших позитивних результатів та досягнень у роботі. Наприклад:

·                     „Старайся! Будь уважним!”

·                     „Ти можеш більше”

·                     „Не сумуй у тебе все вийде”

·                     „Доклади більше старань”

·                     „Я рада, що ти правильно зрозумів”

·                     „З успіхом тебе”

·                     „Ти вмієш правильно висловлюватися”

·                     „Ти багато вже вмієш”

·                     „Чудово! Молодець!”

·                     „Ми гордимося твоїми досягненнями”.

Організовуючи різноманітні види трудової діяльності, я формую у своїх вихованців позитивне ставлення до праці за допомогою переконань, мотивації, завдань. З цією метою проводжу такі бесіди:

·                     „Кожній речі – своє місце”

·                     „Землю прикрашає сонце, а людину праця”

·                     „Життя – це праця, а праця – наше багатство”

·                     „Біля джерел бережливості”

·                     „Краса і затишок жилої кімнати” та інші.

    Тому важливою умовою формування діяльності в учнів допом.школи на заняттях з трудового навчання є керівництво процесом засвоєння кожного

етапу (аналізу, планування, організації, практичного виконання,

самоконтролю), послідовного їх здійснення під час виготовлення будь-яких

об’єктів праці, а це і є основою корекції та розвитку всіх основних сфер

психофізичного розвитку учнів з особливими потребами у навчанні та

вихованні.

                                                                               Підготувала вчитель

Ридодубівської ЗОШ І-ІІ ступенів

Солтис Ірина Андріївна